Президент США Дональд Трамп призначив Стіва Віткоффа особистим посланцем для переговорів із лідером Росії Володимиром Путіним, викликавши значну увагу та критику з боку міжнародної спільноти та власної адміністрації.
Віткофф, відомий з 1980-х за дружбою з Трампом в середовищі нерухомості Манхеттена, тепер має вирішальну роль у переговорах за мир в Україні, припинення вогню на Близькому Сході та відновлення ядерної угоди з Іраном. Після зустрічі з Путіним 11 квітня Віткофф озвучив можливість укладення мирної угоди з залученням п'яти територій: Криму, Донецька, Луганська, Запоріжжя та Херсона.
Незважаючи на оптимізм Віткоффа щодо прориву в переговорах, його відсутність досвіду у дипломатії викликає серйозні сумніви. Експерти, як от Олександра Філіпенко, вважають його призначення "незвичайним", тому що він діє незалежно від Держдепартаменту США.
Зростає невдоволення серед членів адміністрації Трампа через схильність Віткоффа до кремлівського наративу. Президент України Володимир Зеленський зауважив, що більш прийнятну угоду досягнуто в Лондоні, перш ніж Трамп озвучив нову угоду, що визнає Крим російським. Критики стверджують, що Віткофф не є нейтральним посередником, а радше повторює позиції Москви, не відстоюючи інтереси України.
Колишній посол США в Росії Майкл Макфол засудив Трампа за недооцінку важливості посередництва в конфлікті між Україною та Росією, припускаючи, що потребується досвідченіший дипломат для переговорів. Газета New York Post зазначає, що російські ЗМІ вказують на прихильність Віткоффа до наративів Москви, що підриває його довіру як переговорника.
Скептицизм стосується також участі Віткоффа в інших дипломатичних зусиллях, зокрема щодо ядерної угоди з Іраном. Експерти зауважують, що Тегеран може затягувати переговори, розраховуючи на м'яке ставлення з боку Віткоффа і Трампа, поки Вашингтон продовжує діалог, а Ізраїль утримується від військових дій.
Таким чином, дипломатичні зусилля Віткоффа позначені сумнівами щодо його досвіду, близьких стосунків із Трампом та потенційним впливом кремлівських поглядів, що викликають невдоволення як у адміністрації США, так і серед міжнародних спостерігачів. Читачам варто стежити за подальшим розвитком цієї ситуації та аналізувати її можливий вплив на глобальну дипломатію.
