Трапляються події, які залишають глибокий слід у душах людей та національній історії. Одна з таких подій сколихнула Україну 4 лютого 2025 року, коли російські сили здійснили баллістичний ракетний удар по центру міста Ізюм.
Цей день назавжди впишеться у сумний літопис нашої країни. Ракета, що впала в серці Ізюма, завдала значної шкоди: зруйновано адміністративну будівлю та пошкоджено ще одну, житловий п'ятиповерховий будинок також зазнав серйозних руйнувань. Невимовний біль від втрати чотирьох життів і численних поранених затмарює свідомість тих, хто раптом зрозумів, наскільки крихке життя.
Можливо, ваш сусід чи друг колись ділив з вами радість життя у цьому мирному куточку. Але рукоять війни безжально вкинула цю громаду у вир руйнувань. Та ця подія – не поодинокий випадок. Напади на українські міста і критичну інфраструктуру тривають, і зловісні наслідки відчутні по всій країні. Особливо трагічні сліди залишаються на системі охорони здоров'я: об'єкти, що покликані рятувати життя, стають жертвами агресії.
Згадаємо Ізюмську центральну міську лікарню, яка на початку березня 2022 року зазнала удару російського снаряду, зруйнувавши відділення інтенсивної терапії. Аналогічна доля спіткала лікарню у Маріуполі, де у ті ж роки внаслідок авіаудару загинуло троє людей. І таких історій безліч: те, що ми звикли вважати безпечним, стає символом незворотності війни.
Цей безперервний конфлікт не залишає байдужими нікого, бо біль розлитий на всю країну. 4 лютого стало ще однією сторінкою у довгій та болючій книзі щоденних втрат, які понесла Україна. Сім смертей, 51 поранений і ще одні знеструмлені райони стали наслідком серії атак безпілотників і ракет на території України того ж дня.
Тепер перед країною постає складне запитання: як жити далі? Чи можливо відновити стабільність у світі, де правила постійно порушуються? Важливо зберегти людяність і пам’ять про тих, хто став жертвами цієї безупинної боротьби.
