Російська інформаційна війна проти України та Європи стала одним із найбільш тривалих і складних викликів сучасності. Від своєї незалежності Україна потерпає від постійної дезінформації з боку Росії, що значно активізувалася в період правління проросійського Януковича та подальшої агресії у 2014 році.
Росія активно фінансує проросійські регіональні медіа в Україні, зокрема телеканали, які належать Віктору Медведчуку та Євгену Мураєву, та онлайн-видання, такі як "strana.ua" і "vesti.ua". Крім того, російська влада вміло використовує західні медіа, включно з такими авторитетними, як BBC News, Reuters і AFP, для поширення своєї пропаганди, навіть не підозрюючи про це.
Одним із головних інструментів Росії є використання соціальних мереж. ГРУ створило понад 30 псевдоукраїнських груп і акаунтів, а також 25 провідних англомовних публікацій для розповсюдження фейкових новин, що мали на меті налаштувати громадян проти протестувальників. Ці інформаційні кампанії поєднують дезінформацію з пропагандою, формуючи каскадний ланцюг наративів на користь "російських інтересів".
Однією з найважливіших тем російської пропаганди є зображення українських лідерів як "фашистів", а противників війни як "зрадників" або "п'ятої колони". На міжнародному рівні Росія прагне посіяти євроскептицизм, підтримувати політиків, які ставлять під сумнів єдність ЄС, та змінювати європейське ставлення до України.
Важливо зазначити, що Росія блокує незалежні медіа, такі як "Ехо Москви", "Дождь" і "Радіо Свобода", для контролю наративів та придушення інакомислення. Крім того, російські пропагандисти створюють фейкові відео з метою дискредитації українських влади та військових, розповсюджуючи неправдиву інформацію про події на фронті.
У підсумку, інформаційна війна Росії є багатогранною та високо координованою спробою маніпулювати громадською думкою, підірвати українську та європейську єдність і виправдати свою військову агресію. Для протидії такому тиску Україні та Європі варто зосереджуватись на зміцненні інформаційної безпеки та підвищенні інформаційної грамотності населення.
