На тлі тривалого конфлікту в Україні, Росія зберігає свої стратегічні цілі підкорення країни, вважаючи, що рухається до перемоги. Серед умов, запропонованих російськими посередниками для капітуляції України, — поступка територій, що підконтрольні Росії, включаючи Харків та потенційно Одесу, відмова від вступу до НАТО, а також підтримка кандидата на посаду глави держави, схваленого Росією. Як компроміс, Росія пропонує решті українських територій вступ до ЄС.
Що стосується військових операцій, російські сили планують продовжувати тиск по всій українській лінії фронту, щоб виснажити запаси боєприпасів та персоналу в Україні. Паралельно, завдання російських спецслужб — зламати рішучість міжнародних партнерів України щодо надання військової допомоги. Коли запаси українського війська будуть суттєво виснажені, Росія планує розпочати подальші наступальні операції, щоб досягти поступових, але значних перемог на полі бою. Ці здобутки використовуватимуться для тиску на Київ з метою капітуляції на російських умовах.
Бахмут, місто в Донецькій області, залишається однією з найзапекліших і найспірніших точок конфлікту з травня 2022 року. Російські сили зайняли щонайменше 76.5% міста до квітня 2023 року. Район навколо Бахмута, включаючи село Іванівське, залишається важливим об'єктом військових зусиль Росії. Взяття Іванівського, що знаходиться приблизно за 8.5 км від Бахмута, є частиною російської стратегії на сході.
Незважаючи на зростаючі матеріальні виклики, російські збройні сили планують досягнути пікової міці до кінця 2024 року, однак їхня здатність підтримувати поточні операційні темпи залишається під питанням після 2025 року. Недієздатність покращити якість своїх сил може стати значною перешкодою для Росії у веденні наступальних операцій.
Довгостроковий російський план передбачає досягнення перемоги до 2026 року. Однак поступове виснаження систем та значні пошкодження промислових можливостей можуть серйозно підірвати російську бойову ефективність. Це підкреслює важливість об'єднаних зусиль партнерів України для протидії російським мобілізаційним заходам.
Таким чином, російська військова стратегія включає стале виснаження України та її ресурсів із подальшими наступальними діями. Однак довгострокові виклики можуть стати вирішальними для результату цього конфлікту.
Російська стратегія виглядає агресивно, але виснаження ресурсів може призвести до серйозних труднощів для них.
Не слід недооцінювати стійкість України; її підтримка з боку міжнародних партнерів може змінити хід конфлікту.
Військова кампанія Росії може виявитися невдалою через виснаження ресурсів і неспроможність поліпшити свої сили.
Плани Росії звучать амбіційно, але їхня реалізація може опинитися під загрозою через ресурси і внутрішні проблеми.