Проблематика санкцій, запроваджених РНБО проти громадян України
Санкції, запроваджені Радою національної безпеки і оборони України (РНБО) проти громадян України, викликають серйозні дискусії через суперечність із Конституцією та законом «Про санкції». Адже обмеження прав і свобод можливе лише законом і виключно на підставі судового рішення. Однак РНБО не має повноважень судового органу, тож її рішення про санкції створюють юридично невизначені механізми державного впливу, що ставить під загрозу конституційні гарантії.
Чому санкції без суду викликають занепокоєння
У Конституції України чітко прописано: обмеження прав і свобод, особливо позбавлення майна чи волі, можливі виключно за рішенням суду. РНБО ж, ухвалюючи санкції, фактично обходить цей принцип. Це підриває довіру до правової системи та створює ризик для громадян, адже відсутнє чітке визначення критеріїв і механізмів застосування таких обмежень.
Закон «Про санкції» дозволяє вводити обмеження для суб’єктів, які загрожують національній безпеці чи займаються терористичною діяльністю. Проте самі ці поняття залишаються нечіткими, особливо з урахуванням принципу презумпції невинуватості, закріпленого в Конституції та Кримінальному кодексі. Через це відсутня єдина судова практика, яка б роз’яснила, як правильно трактувати та застосовувати санкції у відношенні громадян України.
Міжнародний контекст і проблеми визнання санкцій
Ці внутрішні суперечності ускладнюють міжнародне визнання санкційних списків. Наприклад, європейські фінансові інститути часто ігнорують санкції, накладені українською владою на своїх громадян, вважаючи їх політично вмотивованими та юридично необґрунтованими. На фоні загального прагнення України відповідати стандартам ЄС і західних партнерів це ставить під загрозу ефективність санкційної політики.
Як розв’язати проблему: шляхи вдосконалення санкційної практики
Юридичні експерти сходяться на думці, що санкції до громадян України мають застосовуватись лише за рішенням суду. Попередній досвід з 2015 року, коли санкції накладали переважно на осіб із подвійним громадянством, підозрюваних у сепаратизмі чи зраді, показав, що без прозорого механізму такі обмеження створюють правову невизначеність і ризики.
Пропозиції щодо вдосконалення передбачають:
- Обмеження санкцій випадками загрози національній безпеці, переважно пов’язаними з діяльністю за межами країни або на окупованих територіях;
- Вирішення внутрішніх справ у рамках кримінального або адміністративного законодавства;
- Дотримання принципу верховенства права.
Верховна Рада планує у 2025 році розглянути законодавчі зміни для підвищення прозорості санкційного механізму, зокрема щодо контролю за суднами та повітряними суднами, які можуть використовуватися у тіньових схемах РФ. Водночас питання персональних санкцій громадянам України залишається спірним і потребує подальшого судового врегулювання.
Висновки
Санкції проти українських громадян у нинішній формі суперечать принципам правової держави та створюють суттєві виклики для міжнародної співпраці. Чітке законодавче врегулювання та дотримання судових процедур — це ключові фактори для підвищення ефективності та довіри до санкційної політики України.
Якщо ви цікавитесь темою прав і свобод, стежте за законодавчими оновленнями, адже майбутні зміни можуть суттєво вплинути на життя кожного громадянина.
