Сьогодні нам важко говорити про мир та спокій в Україні, коли на Донеччині знову стикаємося з горем і стражданнями. 22 листопада 2024 року атаки Російської Федерації на Донеччину нагадали нам, наскільки крихким є наше життя.
Почнемо з Краматорська. Цього разу під удари потрапили передмістя цього мирного міста. Внаслідок обстрілів загинув один цивільний мешканець, ще двоє дістали поранень. Звук шести вибухів, які розірвали тишу в житлових районах, став страшною реальністю для мешканців, які в прагненні до нормального життя хочуть забути про війну. Але, на жаль, кожен вибух нагадує, що конфлікт триває, і не зважає на людські життя.
Одночасно з цим сумна подія сколихнула і місто Костянтинівка. Внаслідок авіаудару постраждало шестеро людей. Але не лише поранення залишають слід — вогонь, який спалахнув в одному з освітніх закладів, уразив не лише будівлю, але й нашу віру в захищеність місць, які мають бути оплотом знань і безпеки. Палаючі стіни — це символічне нагадування про те, що ми повинні боротися за нашу безпеку і майбутнє, навіть коли боротьба здається безнадійною.
Загалом, атаки на Донеччину в цей день причинили одну загибель та вісім поранень. Це не просто числа — це долі людей, їхні історії, сподівання та мрії, розірвані війною. В усьому цьому жахітті важливо пам'ятати про людяність, солідарність і підтримку. Ці події вкотре нагадують нам про важливість миру і про те, наскільки важливо не забувати тих, хто постраждав у цьому конфлікті. Потрібно об'єднатися, щоб разом створити світле майбутнє для наших дітей і їхніх нащадків, де війна буде лише частиною історії, а не повсякденням.
