Трагічні події у Харківській області продовжують вражати нас усіх своєю безглуздістю та безсердечністю. 11 жовтня 2024 року російські сили завдали масштабного авіаудару по Куп'янську, застосувавши 13 керованих авіабомб (КАБ) та дві фугасні бомби, ODAB-1500. Ці термобаричні бомби, розроблені в Радянському Союзі, створюють паливно-повітряний вибух, завдаючи значної шкоди на території ураження. У результаті цього варварського нападу загинуло двоє мирних мешканців, а ще 12 осіб отримали поранення.
Та не лише Куп'янськ став мішенню. Днями раніше, 24 вересня 2024 року, Харків зазнав численних ракетних ударів, що вразили декілька його густонаселених районів, включаючи Шевченківський, Київський, Салтівський та Немишлянський. Тоді загинуло три особи, серед яких 17-річна дівчина та 87-річна жінка, а щонайменше 35 осіб отримали поранення. Вражаюча кількість руйнувань: будівлі, стадіон, дитячий садок та навіть дитячий майданчик були знищені.
З початку 2024 року кількість цивільних жертв у Харківському регіоні різко зросла. Дані Асоціації дій на зниження насильства (AOAV) говорять самі за себе — 2300 цивільних постраждали, з них 310 загинули. У порівнянні з 2023 роком це означає підвищення майже на 200%.
Травматичний відгомін цих подій відчувається й досі, адже з 10 травня 2024 року російські сили розпочали наземний наступ на Харківську область, значно збільшуючи кількість жертв серед цивільного населення. Місія ООН з моніторингу прав людини в Україні зафіксувала, що 45 осіб були вбиті, а 189 отримали поранення внаслідок цих нападів. Особливо жорстоким був напад на гіпермаркет "Епіцентр", де загинуло щонайменше 16 людей. Безліч людей вимушені були залишити свої домівки в пошуках безпеки в самому Харкові.
Ці болючі події нагадують нам про незгасаючий конфлікт, який не лише нищить будинки та життя, але й завдає непоправного емоційного збитку всій нації. Чи можемо ми залишатись осторонь, коли такі трагедії відбуваються прямо на нашому порозі?
