Роздуми над вторгненням: Як Україна зустріла "третю фазу" війни з Росією
Мабуть, кожен з нас пам'ятає той день, коли почалося повномасштабне вторгнення Росії в Україну — 24 лютого 2022 року. Відчуття непевності, страх і сміливість, з якими ми зустріли цей виклик, стали новою реальністю для багатьох. Напередодні вторгнення Росія демонстративно збільшила військову присутність біля кордонів нашої країни з листопада 2021 року. Ці дії завжди супроводжувалися запереченнями з боку російських чиновників — офіційно Москва не планувала напад.
Коли ж намагаєшся згадати перші години військової агресії, втручається відчуття недовіри і провини. О третій годині ранку 24 лютого Путін оголосив про "спеціальну військову операцію" з заявленою метою "демілітаризації і денацифікації" України. Наступні години були наповнені звуками ракетних ударів по військових об'єктах в Києві та інших містах країни. На нашу землю прийшли війська з різних сторін — з Росії, Білорусі і анексованого Криму.
Якщо ви мешкали в Києві, Харкові чи Чернігові, то аромати перших днів війни не забудете ніколи. Вторгнення призвело до запровадження військового стану в Україні, закриття повітряного простору та міжнародного осуду. Незважаючи на всі виправдання російської сторони, світова спільнота висловила однозначний вердикт агресії.
Варто звернути увагу на те, як міжнародна спільнота зреагувала на російське вторгнення. Зокрема, Генеральна Асамблея ООН засудила Росію, наголошуючи, що це акт агресії. Міжнародний суд ООН в Гаазі зобов'язав Москву припинити військові дії. Проте, кремлівська пропаганда не втихає — фантастичні звинувачення на адресу України продовжуються, від "геноциду" до ядерних амбіцій нашої держави.
Тим часом в Україні точаться жорстокі бої. Донбас і південь країни стали полем тривалих боїв. Попри очікування швидкої перемоги, російські війська натрапили на непохитний опір з боку українських захисників. Чи ця війна насправді є результатом історичних амбіцій та геополітичних маневрів? І чи дійсно Захід, як стверджує Путін, обвів Росію навколо пальця?
Покладемо запитання навіть перед собою: чи готові ми до тривалої боротьби, яка без сумніву змінить нашу країну та її місце у світі?
Цей текст нагадує про страшні хвилини війни. Ми повинні зберігати єдність і підтримувати один одного в цей важкий час.
Чи справді ми можемо стверджувати, що війна — це лише агресія Росії, а не наслідок наших стратегічних помилок?
Війна стала іспитом для українського народу; ми повинні залишатися сильними і готовими до будь-яких викликів попереду.
Важливо усвідомити, що ця війна — це боротьба не лише за територію, а й за наші цінності та ідентичність.