Сьогодні в Україні панує особливий настрій — той, що народ зрозумів своє ставлення до росіян і Росії загалом. Часто це почуття плутають із далекими національними конфліктами, але для багатьох українців воно стало особистою історією, котра пронизана гіркими переживаннями та надіями. Поки війна не зникає з життя кожної родини, ми намагаємося зрозуміти, що означає бути українцем у цей важкий час.
Зрозуміти сьогоднішній настрій українців можна, коли зазирнути глибше в їхнє ставлення до "простих" росіян. На жаль, багато хто з нас усвідомлює, що недовіра і недоброзичливість торкаються не лише влади або військових, а й виходять за їх межі, охоплюючи всіх громадян Росії. Це почуття впливає на свідомість і визначає сучасний образ "ворога", змушуючи замислитися про те, що ж є причиною такого розмежування.
Не менше складне питання — ставлення до етнічних українців, які мешкають в Росії. Часом здаються, що вони вже стали частиною системи, з котрою ми боремося. Відчуття розчарування й недовіри до них додають ще більше напруженості у міжнаціональні відносини. Як не прикро, але навіть спільні корені не завжди змушують нас відчувати себе близькими людьми.
Насправді, ця ворожнеча має свої глибокі корені. Вона щоденно підкріплюється конфліктами, втікачами, втратами й постійним страхом за рідних. Відбиток війни викарбовується на серцях, і легко здати намертво: "Цей мій ворог, і ніколи не зрозуміє".
Зрештою, громадська думка тут єдина у своєму розумінні та сприйнятті ситуації. Українці — народ, котрий, незважаючи на всі розбіжності і труднощі, знайшов у собі сили об'єднатися в єдиному пориві — відмежуванні всього, що пов'язано з Росією. Це не лише про війну, а й про силу духу, котрий народжений із найглибших переживань і хоче захистити своє.
