Україна нині є найбільш замінованою країною у світі, з 23% площі, яка потенційно забруднена мінами та нерозірваними боєприпасами через триваючий конфлікт з Росією. Війна залишила сотні тисяч небезпечних залишків на території близько 144 000 квадратних кілометрів.
З 2022 року зусилля з розмінування в Україні значно розширилися. Кількість операторів з розмінування зросла з 18 до 58, а кількість саперів – з 3 000 до понад 4 000. Зараз у країні працює 98 машин для розмінування, що більше ніж утричі перевищує попередню цифру.
Міжнародна підтримка в цій сфері є суттєвою. На Конференції з гуманітарного розмінування в Україні UMAC-2024 партнерські країни пообіцяли майже $70 мільйонів додаткового фінансування. Наприклад, Люксембург виділить $13 мільйонів, Норвегія – $20 мільйонів у 2025 році, Нідерланди – $10.8 мільйонів, а Канада – $24.5 мільйонів. Загальний внесок міжнародних партнерів з 2022 року досяг $1.07 мільярда.
Конкретні ініціативи передбачають підтримку проектів ПРООН, HALO Trust та Механізму цивільного захисту ЄС з боку Люксембургу. Норвегія фокусується на польових операціях і підтримці громад. Нідерланди вже інвестували понад $40 мільйонів. Швейцарія зобов'язалася надати машини для розмінування та фінансування проекту Швейцарського фонду протимінних дій на суму 100 мільйонів швейцарських франків. США заявили про надання $102 мільйонів гуманітарної допомоги та ініціативу з розширення можливостей приватних операторів.
Інноваційний пілотний проект за підтримки Швейцарії та Великої Британії використовує платформу Palantir для пріоритетизації завдань з розмінування, який перевірятиметься у Харківській області протягом трьох місяців.
Україна розробила Національну стратегію мінної діяльності на 2024-2033 роки, метою якої є обстеження усіх доступних територій до кінця 2026 року та повернення 80% потенційно забрудненої землі до продуктивного використання протягом десяти років. Досягнення цієї мети координується Секторною робочою групою, створеною у вересні 2023 року.
Хоч прогрес значний, процес розмінування є складним, довготривалим і дорогим, з оціненими витратами близько $34.6 мільярда. Нестача підготовлених спеціалістів залишається проблемою, і навіть мобілізація усіх доступних світових ресурсів може не задовольнити потребу. Проте масштаби міжнародного партнерства, передові технології та національна стратегія вселяють надію на відновлення безпеки та продуктивності на уражених територіях.
