Війна, яка розпочалася 24 лютого 2022 року, стала новим кроком у складному та тривалому російсько-українському конфлікті. Все почалося з значного зосередження російських військ біля кордонів з Україною та Білоруссю. Західні та українські політики, а також медіа, сприйняли це як підготовку до війни, незважаючи на заперечення з боку російських офіційних осіб.
Доля України різко змінилася о 3:40 ранку 24 лютого, коли російський президент Володимир Путін оголосив про початок "спеціальної військової операції" з метою "демілітаризації та денацифікації" України. Майже одразу по всій країні почалися ракетні удари. Київ, Харків, Івано-Франківськ, Львів, Дніпро – жодне місто не залишилося осторонь, коли російські війська розпочали вторгнення з кількох напрямів.
Військові дії набули небачених масштабів. Масштабні атаки за участю авіації досягали 140 вильотів на день, проникаючи на 300 кілометрів у глиб української території. Білорусь також залучилась до агресії, надаючи свою територію для обстрілів українських цілей.
Для Путіна це було не лише військовим конфліктом. Він виправдовував свої дії захистом жителів самопроголошених "республік" ДНР та ЛНР, неправдиво звинувачуючи Україну у "геноциді". Ці заяви, як і обвинувачення в нацизмі, стали частиною пропаганди, з якою російська влада намагалася обґрунтувати своє вторгнення.
Міжнародна спільнота рішуче засудила російську агресію. Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію, що засуджує спробу анексії частково окупованих регіонів. Гуманітарні та економічні наслідки конфлікту стали катастрофічними.
Станом на січень 2025 року риторика Путіна залишається незмінною. Він звинувачує Захід у продовженні конфлікту, стверджуючи, що війна закінчиться, якщо зупиниться підтримка України. Президент Зеленський неодноразово заявляв, що Путін боїться сильних лідерів та переговорів. Можливо, коріння цього конфлікту сягають особистих обурень Путіна, які викликали зло та прагнення до помсти.
Ця історія викликає багато емоцій. Вона нагадує про страшні наслідки амбіцій однієї особи на долю цілої країни. Як ми можемо знайти вихід з цієї кризи і що можемо зробити, щоб уникнути подібного в майбутньому? Це питання, яке залишається відкритим для всіх нас.
