Історія війни між Росією та Україною почалася з крижаної напруги та важкого вибору, яке зробили обидві сторони. Спочатку низка пригнічуючих подій вказувала на те, що конфлікт може набути легкого вирішення. Однак з листопада 2021 року військове нагромадження Росії вздовж кордону з Україною стало абсолютно ясним сигналом можливого вторгнення. Незважаючи на офіційні заперечення Росії, світ стежив за подіями з тривогою, розуміючи, на що це схоже.
І, дійсно, 24 лютого 2022 року, о 3:40 ранку, Російський президент Путін антригерував агресію під виглядом "спеціальної військової операції". Цей крок розвіяв будь-які надії на мирне вирішення. Масштабні ракетні удари зрикошетила по містах України, тривога прокотилася від Києва до Харкова, від Львова до Дніпра. Цілями стали не лише військові об’єкти, але й мирні жителі.
Україна опинилася під натиском з трьох напрямків: з Росії, Білорусі та з тимчасово окупованого Криму, обрана на перетині обложених міст, таких як Харків, Херсон та інші. Жахливі вісті про обстріли та наступи сипалися одна за одною. Кожен удар означав негайну мобілізацію українських збройних сил.
Незважаючи на складні обставини, український президент Володимир Зеленський з сильним голосом заявив про введення стану війни, одночасно розірвавши дипломатичні стосунки з Росією. Повітряний простір навколо України став закритим, що утворило повну ізоляцію з високого неба.
Міжнародна спільнота одним голосом засудила цю агресивну дію. ООН відобразило свій вердикт, а Міжнародний суд справедливості наказав Росії негайно зупинити військові дії. І хоча ці слова можуть звучати обнадійливо, реальний хід подій залишив відмітки у серцях багатьох.
Мета ж Росії, як заявляє Путін, полягала в захисті населення самопроголошених республік на сході України, нібито знищуючи ненависть та геноцид. Ця риторика стала ще однією спробою, через яку російська держава намагається відбілювати свої дії.
Більше року потому війна все ще триває, залишаючи глибокі шрами на українській землі і серцях людей. Україна, зіштовхуючись зі світовими санкціями проти Росії, зміцнює свої сили, пам’ятаючи про трагічний 2014 рік і виступаючи з єдиною метою – вижити та перемогти. І хоча Путін в своїх пізніших заявах стверджує, що мав би почати вторгнення раніше, тінь надалі лягає на всі його рішення, які несуть за собою лише нові страждання.
