У лютому 2022 року світ дізнався про невтішні плани Росії щодо України. Різке нарощування військових сил на кордонах, у тому числі в Білорусі та окупованому Криму, передувало вторгненню, яке почалося 24 лютого. Президент Росії Володимир Путін оголосив про початок "спеціальної військової операції", заявляючи, що метою є "демілітаризація та денацифікація" України. План був чітким: швидко захопити Київ і встановити проросійський уряд.
Проте, для російської армії все пішло не так, як планувалося. Її спроби захопити столицю наштовхнулися на запеклий український опір, і просування зупинилося. Великі втрати серед військових і проблеми з логістикою стали на заваді агресору, попри початкові успіхи, такі як захоплення Херсона.
Цей конфлікт став справжньою гуманітарною катастрофою для України. Жахливі документи воєнних злочинів, особливо в місцях на кшталт Ірпіня та Бучі, облетіли світ. Мільйони людей були змушені покинути свої домівки, шукаючи безпеки за межами країни.
Міжнародне співтовариство відреагувало різко засудженням, накладенням санкцій на Росію і закликами до негайного припинення агресії. Але навіть після численних засуджень, Росія продовжувала свої дії, анексувавши чотири українські області в вересні 2022 року.
Тим часом, на фронтах не вщухає запекла боротьба. Через інтенсивні бої на сході та півдні країни, багато міст і сіл зазнали значних руйнувань. Україна стійко тримає оборону і навіть поступово повертає окуповані території, хоча війна залишається далекою від завершення.
Напруга всередині країни посилюється через розбіжності в поглядах на стратегію між військовими лідерами і президентом Зеленським. Українці продовжують вірити у свою перемогу та незалежність, але ціна за це залишається дуже високою: життєво важливе питання про майбутнє країни та збереження суверенітету. Така спільна боротьба сформувала нову українську ідентичність, що міцніє крізь випробування і біль.
