Європейський Союз продовжив санкції проти Росії на шість місяців, до 15 вересня 2025 року. Це рішення ухвалили після тривалих переговорів, зокрема з Угорщиною, яка спочатку погрожувала ветувати продовження. Ці санкції є частиною стратегічних заходів ЄС у відповідь на агресивні дії Росії та спрямовані на те, щоб тиснути на політичну і економічну стабільність країни.
Опір з боку Угорщини та компроміс
Угорщина виступила проти продовження санкцій і наполягала на виключенні кількох російських осіб із санкційного списку. Зокрема, вона разом із Люксембургом вимагала виключення російського олігарха Михайла Фрідмана, але його не було вилучено і він залишається під санкціями. Це підкреслює складність процесу ухвалення санкційних рішень, де кожна країна має свої інтереси.
Зняття з санкцій та подолання тупика
Для досягнення компромісу було вирішено виключити з санкційного списку трьох осіб. Зокрема, це Володимир Рашніков, колишній керівник виробника добрив "ЄвроХім", Гульбахор Ісмаїлова, сестра російського олігарха Алішера Усманова, та В'ячеслав Моше Кантор, бізнесмен. Михайло Дегтярьов, міністр спорту Росії, також був визнаний можливим кандидатом для винятку.
Роль санкцій та їх вплив
Якщо б санкції не були продовжені, це могло б призвести до розморожування приблизно 30% заморожених активів Росії в ЄС, які оцінюються у 60 мільярдів євро. Це могло б суттєво підсилити російську економіку. Поточні санкції спрямовані на майже 2,400 осіб та організацій, включаючи високопосадовців та бізнесменів, таких як Володимир Путін. Їхнє продовження кожні шість місяців вимагає одностайного схвалення усіх 27 держав-членів ЄС.
Погляд у майбутнє: новий пакет санкцій
ЄС також працює над новим, 17-м пакетом санкцій проти Росії. Цей пакет може включати нові заходи проти "тіньового флоту" Росії, обмеження на транзит через Балтійське море та санкції, спрямовані на їх енергетичний сектор. Ці нові заходи мають на меті посилити тиск на російську економіку і її засоби ведення війни.
Ця ситуація показує складність міжнародних відносин і економічної стратегії, викликаючи багато запитань. Чи можуть країни ЄС і надалі підтримувати єдність у санкційній політиці? Як це відобразиться на майбутніх політичних і економічних рішеннях у Європі? Залишається тільки сподіватися, що зусилля будуть спрямовані на досягнення миру і стабільності в регіоні.
