Уявімо собі, як частина наших сердець та історії ризикується загубитися через жорсткі вимоги та рішення, що впроваджує окупант. Дві церкви в Маріуполі — Церква Святого Петра Могили та Успенський собор — стали наступними об'єктами, на які спрямовано цю загрозу. Російські окупанти замислили переробити ці святині або, у гіршому випадку, знищити їх, щоб привести у відповідність до канонічних стандартів Російської православної церкви.
Ці церкви — не лише споруди, а важливі символи нашої історії, нашого багатого культурного надбання, що передавалось з покоління в покоління. Їх втрата стала б невимовною втратою для нашої спадщини, втім не лише матеріальною, а й духовною. Саме це викликало занепокоєння Міністерства культури України, яке чітко висловило свою позицію та засудило такі плани. Вони наголошують, що збереження наших культурних та релігійних святинь є питанням не лише національної важливості, але й обов'язку перед нашими предками та майбутніми поколіннями.
Ці дії відбуваються на тлі загальної ситуації в окупованому Маріуполі, де окупанти активно прагнуть нав'язати російську ідентичність та контроль. Перевидумування історії, привласнення культурних об'єктів — лише частина ширшої кампанії зросійщення, що загрожує нашому культурному різноманіттю та самобутності.
Чи маємо ми миритися з цим, віддавати так багато нашого надбання без супротиву? У цьому моменті, коли на карту поставлено нашу історію, важливо не бути байдужими. Наше культурне та релігійне спадок — це те, що тримає нас разом навіть у найскладніші часи, і саме тому ми повинні насамперед зберегти його недоторканість.
