Масове закриття шкіл на окупованій Луганщині
На тимчасово окупованих територіях Луганської області цього року окупаційна влада планує закрити понад 100 шкіл. Їх офіційна причина — нібито “відсутність дітей”. У багатьох населених пунктах регіону шкільні коридори спорожніли, двері закриті, а класи мовчать. Попри заяви про “масове повернення” населення, це рішення демонструє іншу реальність — тотальне обезлюднення та освітній колапс.
Причини зникнення шкільного життя
З початку повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році Луганська область, як і інші регіони сходу України, переживає одну з найглибших демографічних криз. Основні фактори:
- Війна та бойові дії
- Примусова депортація населення
- Політичні переслідування
- Постійна небезпека та страх за життя
Тисячі родин були змушені залишити свої домівки заради безпеки. Отже, проблема не у байдужості батьків, як це натякають окупаційні ЗМІ, а у відсутності базових умов для життя та навчання.
Навіть ті, хто залишається, часто не хочуть віддавати дітей до шкіл, де викладання базується на пропагандистських програмах. Попри показову “стабільність”, яка транслюється з екранів, шкільні дзвоники на окупованій Луганщині все частіше не лунають.
Ідеологічна трансформація освіти
Закриття навчальних закладів — це лише частина ширшої стратегії. На її тлі Росія активно змінює смислове наповнення освітнього простору на окупованих територіях. Особливо активно працюють із наймолодшими:
- У дитсадках впроваджується програма \”Орлята\” — аналог радянської організації “піонери”
- Навчання відбувається з акцентом на російське бачення історії та майбутнього
- Залучаються викладачі та тренери з глибинки РФ для створення видимості “нормального життя”
Проте всі ці кроки спрямовані не на розвиток дитини, а на поширення проросійської ідеології та заміщення української культурної ідентичності. Це спроба створити фальшиве враження порядку, хоча насправді панують страх, зубожіння та тотальний контроль.
Що може зробити українське суспільство
Освіта — ключ до майбутнього. Втрата понад 100 шкіл у Луганській області — це не просто статистика, а знак глибшого процесу: окупанти намагаються знищити ідентичність та майбутнє цілої генерації українців.
Українським державним органам, правозахисникам та міжнародним партнерам слід:
- Фіксувати та документувати факти закриття шкіл та ідеологічної обробки дітей
- Інформувати світову спільноту про порушення права на освіту
- Формувати стратегії відновлення освітньої системи після деокупації
Надія живе в кожній зачиненій школі
Кожна зачинена школа — це втрачене дитинство, але водночас і причина не здаватися. У мовчазних класах досі жевріє надія — на повернення, на мир, на правду. І вона обов’язково оживе, коли українська влада відновить присутність на цих землях.
Справжнє повернення починається не з формальних рішень, а з відновлення доступу до якісної, чесної та української освіти для кожної дитини. Саме це стане фундаментом для відбудови майбутнього вільної Луганщини.
