Президент України Володимир Зеленський нещодавно скликав засідання Ставки Верховного Головнокомандувача, щоб обговорити стратегію та конкретні кроки щодо ситуації в Сирії. Одним із важливих питань на порядку денному було усунення російської присутності, яка, на думку Зеленського, становить загрозу як для сирійського народу, так і для стабільності регіону загалом.
Після повалення президента Башара Асада новий перехідний уряд Сирії, підтриманий повстанською групою Хаят Тахрір аш-Шам (HTS), також закликає Росію переглянути свою військову присутність у країні. Новий уряд стверджує, що інтереси Росії були тісно пов'язані з режимом Асада і тепер настав час пристосуватися до нової політичної реальності.
Відомо, що Росія має два значні військові бази в Сирії – авіабазу Хмеймім біля Латакії та військово-морську базу в Тартусі на середземноморському узбережжі. Ці бази є ключовими для стратегічних інтересів Росії, включаючи доступ до Середземного моря та можливість проводити морські навчання. На сьогодні зафіксовано переміщення російських військових конвоїв від Латакії до Тартусу, але поки що незрозуміло, чи це є свідченням виведення військ, чи звичайною ротацією.
Тим часом новий сирійський уряд активно займається переговорами з такими країнами, як США, Велика Британія та ЄС. Ці держави розпочали процес нормалізації стосунків з HTS, незважаючи на його попереднє визначення як терористичної організації через зв’язок з аль-Каїдою. ЄС навіть планує надіслати високопоставленого дипломата до Дамаску для встановлення контактів з новою владою.
Проте, попри дипломатичні успіхи, HTS стикається зі звинуваченнями у порушеннях прав людини, включаючи винесення смертних вироків згідно з суворими ісламськими законами. Це викликає занепокоєння щодо здатності групи забезпечити плюралізм і толерантність у різноманітній країні, такій як Сирія.
На додачу до дипломатичних зусиль, Україна вирішила підтримати гуманітарну ініціативу, надавши Сирії продовольчу допомогу в умовах цього перехідного періоду.
Таким чином, ситуація в Сирії є складним переплетінням міжнародної дипломатії, військової присутності та гуманітарних зусиль, зосереджених на стабілізації регіону та подоланні наслідків режиму Асада.
