Життя в Покровську в самому розпалі війни
Недалеко від лінії фронту, лише за вісім кілометрів, розгорнувся справжній епос боротьби – битва за Покровськ. Це невеличке містечко, яке завжди було стратегічним вузлом для України, стало полем жорстоких зіткнень. Для українців втратити його означало б значно погіршити спроможність утримувати оборону в Донецькій області.
Вже з лютого 2024 року російські сили з непохитною наполегливістю почали свій наступ на цьому напрямку. Після захоплення Авдіївки, вони обрали як маршрут просування залізничну лінію Авдіївка-Очеретине-Желанне-Новогродівка-Покровськ. Це була стежка, яка, на їх думку, мала б стати ключем до перемоги. Однак армія України виявила неабиякий героїзм, вдаючись до різних тактик, щоб змусити ворога перенаправити свої зусилля на менш значущі цілі, тим самим зберігаючи час для підкріплення.
Але ця боротьба має жахливу ціну. Щоденні обстріли, які вже стали буденністю для тих, хто залишився в місті, забирають життя та руйнують домівки. До війни Покровськ мешкав близько 60 тисяч осіб, сьогодні ж залишилося лише 17 тисяч відчайдушних душ. Щодня з сил доводиться евакуювати родини з дітьми, рятуючи їх від небезпеки, що підстерігає на кожному кроці.
У ширшому контексті Покровськ – це не просто ще одна стратегічна точка. Це частина великої геополітичної гри, в якій Росія намагається захопити Донецьку та Луганську області з 2014 року. І хоча українські сили роблять сміливі кроки, навіть здійснивши несподівану інтервенцію у Курську область Росії, ворожі солдати і далі вперто намагаються здолати опір саме тут.
Ця історія про Покровськ розкриває весь абсурд та жах війни. Це хроника того, як людське життя стикається з агресією, та як звичайні люди змушені жити посеред постійної небезпеки. І хоч життя у прямому сенсі слова на нитці, дух непокори вперто продовжує горіти в серцях тих, хто вирішив боротися за своє завтра.
