Скандал навколо постачання зброї до Південного Судану набрав обертів після нової доповіді Amnesty International (AI), яка загрожує підірвати міжнародну репутацію України. В основі історії — державна компанія "Укрінмаш", яку звинувачують у причетності до схеми постачання зброї на суму 169 мільйонів доларів. Йдеться про співпрацю з британською "S-Profit" та еміратською "International Golden Group (IGG)".
Ще у 2014 році Південний Судан підписав угоду з IGG, закріплену сертифікатами кінцевого використання, які описують тип і кількість зброї. Проте, вже у процесі розслідування Amnesty International стало відомо, що фактична доставка зброї не відбулася через відсутність експортної ліцензії, а "Укрінмаш" наполягає на непричетності.
Розслідування AI також виявило участь компанії "Техімпекс", яка співпрацювала з "S-Profit". Використовуючи "S-Profit" як посередника, українські структури могли продавати зброю за завищеною ціною, що вигідніше для особистих інтересів, ніж для державного бюджету.
Цікаво, що такі дії розглядаються на фоні ембарго ЄС на постачання зброї до Південного Судану, яке введене ще у 2011 році. Це ставить під сумнів дотримання Україною міжнародних зобов'язань, зокрема в межах Угоди про асоціацію з ЄС. AI радить Україні негайно зупинити будь-які прямі або непрямі постачання військового характеру до Південного Судану.
Водночас українські посадовці і "Укрінмаш" рішуче відкидають ці звинувачення, вважаючи їх частиною інформаційної атаки, можливо, з боку Росії. Вони наголошують, що наявність документів на кшталт сертифікатів кінцевого використання не є підтвердженням реальних поставок.
Доповідь вийшла у момент, коли Україна активно обговорює військову допомогу зі США та стикається з доповіддю ООН про права людини у Криму. Виникає питання щодо спеціального підбору часу для публікації даних AI.
На сьогодні відсутня офіційна реакція з боку вищого керівництва України. Єдиною відповіддю був коментар прес-секретаря колишнього президента Петра Порошенка, який назвав доповідь абсурдною. Ситуація, здається, лише загострює міжнародні дискусії про етичність і законність таких угод, залишаючи українське суспільство у стані обурення і недовіри.
Ситуація навколо “Укрінмаш” ставить під сумнів етичність міжнародних угод та дотримання зобов’язань України.
Згадки про “Укрінмаш” є непідтвердженими. Справжні причини скандалу можуть мати політичний підтекст, а не юридичний.
Необхідно провести прозоре розслідування, щоб відновити довіру до України на міжнародній арені та уникнути подібних ситуацій у майбутньому.
Скандал з “Укрінмаш” підкреслює важливість дотримання міжнародних норм у військових питаннях для збереження репутації України.