У вечірній тиші Києва 25 жовтня, біля стін ліцею "Престиж", з’явилась пустка, яку вже ніколи не вдасться заповнити. Марія Троянівська, 14-річна учениця дев'ятого класу цього навчального закладу, стала жертвою варварського нападу російських безпілотників "Шахед", залишивши всіх нас у жалобі.
Марія була відома у школі не лише як старанна і амбітна учениця, а й як душа компанії. Колеги, вчителі та однокласники досі не можуть оговтатися від втрати, ділячись історіями про те, яка вона була життєрадісна і доброзичлива. Її жвавий сміх і активна участь на уроках залишаться в їхньому серці та пам’яті назавжди. У соцмережах, серед квітів і лампадок, з'явились зворушливі слова співчуття, які свідчать, які глибокі сліди залишила вона в їхніх душах.
Такі трагедії нагадують, що війна не знає меж і що вона здатна забрати найдорожче — життя молодих людей, які лише починають свій шлях у світі. Це не лише удар по окремій родині чи школі, але й глибоке рана на серці усього суспільства. Коли молодість та невинність стикаються із жорстокою реальністю війни, стає ще важче знайти пояснення, чому це відбувається.
Із фотографій, що їх поділили у мережі, дивляться очі, повні життя і сподівань, що вже ніколи не збудуться. Однокласники згадують, як вони мріяли про майбутнє, як планували спільні свята та канікули. Але тепер, ці мрії обірвані, і вони зустрічають скорботу, якої ще не знали.
Втрати дітей у такому юному віці ставлять під сумнів усе, що ми знаємо про мир і безпеку, і закликають дорослих діяти тепер, щоб такого більше не повторилось. У кожній реальній трагедії схована надія на те, що, можливо, це стане тією точкою, яка змінить хід історії та запустить незворотні процеси миру. Але зараз усі наші думки націлені на те, щоб Марія назавжди залишилась у пам’яті як світло і натхнення, яким вона була за життя.
Ця трагедія залишила непоправний слід у серцях усіх. Нехай пам’ять про Марію живе вічно.