У квітні 2021 року Чехія ухвалила сміливе й резонансне рішення про висилку 18 російських дипломатів, підозрюваних у причетності до масштабних вибухів боєприпасів у Врбєтице, що сталися ще у 2014 році. Тоді tragічні події забрали життя двох людей, а сама справа багато років залишалася без чітких відповідей і винуватців. Це рішення Праги стало справжнім політичним землетрусом у Європі, адже дипломати, яких чеська влада звинуватила у належності до російської військової розвідки — ГРУ, по суті, мали виконувати шпигунські завдання на території європейської держави-партнера.
За словами чеських спецслужбовців, вдалося виявити прямі докази того, що саме російські агенти планували і здійснили диверсію. Вибух у складі боєприпасів спочатку здавався трагічною випадковістю, а згодом переріс у складну міжнародну справу, яка суттєво вплинула на дипломатичні відносини з Кремлем.
У відповідь на рішучу позицію Чехії, Росія також пішла на ескалацію, виславши з Москви 20 чеських дипломатів. Це призвело до найбільшої дипломатичної напруги між двома країнами за останні десятиліття. Подібний масштаб дипломатичних обмежень суттєво вплинув на можливості обох держав вести відкритий діалог у майбутньому.
Що ж саме змінилося відтоді в Чехії? По-перше, масштабна висилка російських дипломатів дала свої плоди: рівень російської шпигунської активності на території країни, за даними чеської контррозвідки, різко знизився. Окрім того, інші країни, зокрема Україна, відкрито підтримали Чехію в цій боротьбі проти російського впливу. Це стало чітким і водночас емоційним сигналом Кремлю про те, що європейські країни не будуть миритися з подібними інцидентами на своїй землі, навіть якщо це загрожує різким погіршенням дипломатичних відносин.
Водночас, цей конфлікт поставив питання перед усією міжнародною спільнотою: що робити, коли дипломати, які повинні були б сприяти відкритості і співпраці між країнами, стають зброєю чужих розвідок? Чи стануть після цього європейські столиці уважніше ставитися до дипломатичних представництв Москви? Поки що незрозуміло, чи здатен цей випадок змінити загальний підхід до безпеки Європи в майбутньому, але впевнений сигнал вже прозвучав — європейські держави більше не будуть закривати очі на діяльність російських спецслужб.
Ця ситуація також стала нагадуванням, що дипломатія — це раніше за все довіра і відповідальність. А її зрада не повинна залишатися безкарною.
Висилка дипломатів відображає нові реалії — довіра вDiplomacy тепер під питанням, і це дуже тривожно.