Франція, починаючи з 2022 року, ухвалила рішення вивести свої військові сили із західноафриканських країн, таких як Малі, Буркіна-Фасо, Нігер, Чад, Сенегал та Кот-д'Івуар. Цей крок став частиною більшого процесу, що стосується зміни напрямку французьких інтересів у Африці. Після десятиліть втручання у військові конфлікти в регіоні та боротьби проти ісламістських повстань на Сахелі, Франція зіштовхнулася з наростаючим спротивом з боку місцевих урядів та суспільства.
Однією з причин цього кроку стали військові перевороти в названих країнах, що привели до влади уряди, які не підтримують французьку присутність. До того ж внутрішньополітичні виклики у Франції, включно з кризою 2024 року, також змусили уряд переглянути свої закордонні пріоритети. Таким чином, зміна у відносинах між Францією та Африкою відзначає занепад політики "Франсафрик", коли Франція вважала ці країни своїм традиційним впливовим регіоном.
Франція прагне побудувати нову модель співпраці з африканськими країнами, ґрунтовану на сувенірності та рівноправному партнерстві. Згідно з доповіддю Жан-Марі Бокеля, нова стратегія передбачає зменшення передових військових сил та збереження лише постійних зв’язкових підрозділів у Африці.
Ця зміна має істотні наслідки для безпеки в регіоні, оскільки відхід французьких військових спричинив вакуум, який вже призвів до 25% збільшення кількості жертв серед цивільного населення у першій половині 2024 року. Деякі африканські країни, зокрема Сенегал, вже заявили про повне припинення французької військової присутності до кінця 2025 року. Натомість президент Кот-д'Івуару Алассан Уаттара оголосив про передачу французької військової бази в Абіджані на початку 2025 року.
Тим не менше, в масштабах всієї Африки триває геополітична конкуренція між такими гравцями, як США, Китай, Росія та ЄС, що створює нові виклики для стабільності в регіоні. Президент Еммануель Макрон оголосив про нову еру у відносинах з Африкою, акцентуючи на партнерстві без колоніальних рештків. Це означає для Франції не лише економічні та військові зміни, але й новий дипломатичний підхід до африканських націй.


Цікаво спостерігати, як Франція змінює свою стратегію в Африці, відходячи від колоніальних підходів до партнерсва.
Сумнівно, що відхід Франції з Африки призведе до справжньої стабільності; вакуум можуть заповнити небезпечні сили.
Зміна вектора французької політики в Африці може відкривати нові можливості для розвитку регіону, але викликів залишається чимало.
Важливо, щоб новий підхід Франції був дійсно спрямований на підтримку автономії африканських країн без зовнішнього втручання.