Іспанія стоїть перед складним викликом нелегальної міграції, який охоплює різноманітні аспекти — від законодавчих змін до соціальної інтеграції. На тлі змін у міграційній політиці в Європі, Іспанія стала основним пунктом прибуття для багатьох мігрантів, шукаючи шлях до кращої долі на континенті. З 2015 по 2020 рік приблизно 168,000 мігрантів обрали саме Іспанію в якості своєї першої точки прибуття в Європу.
Однією з ключових реформ останніх років стало прийняття закону 2018 року, що забезпечує доступ до медичних послуг усім жителям, включно з нелегальними мігрантами. Це стало вагомим кроком у бік відновлення інклюзивності у системі охорони здоров'я, яка була обмежена у 2012 році королівським указом, що відмовляв нелегальним мігрантам у медичній допомозі, за винятком екстрених випадків. Проте, імплементація цього закону залишається викликом через неоднозначності та адміністративні труднощі, що призводить до нерівності в його застосуванні.
Реалізація регуляризаційних програм є одним з інструментів Іспанії у вирішенні проблеми нелегальної праці. Видаючи робочі дозволи з 1993 року, уряд спрямовує зусилля на скорочення тіньової економіки та покращення умов праці для мігрантів. Цього року парламент зробив крок до легалізації статусу близько 500,000 нелегальних мігрантів, які проживають у країні ще до листопада 2021 року. Підтримана більше ніж 900 НУО, ініціатива #RegularizaciónYa спрямована на визнання внеску мігрантів у часи пандемії.
Іспанська економіка продовжує відчувати значну потребу у робочій силі, потребуючи щороку від 250,000 до 300,000 іноземних працівників. Це підкреслює важливість інтеграційних політик, що забезпечують легальну участь мігрантів у економіці. Історично міграційні політики Іспанії багаторазово змінювалися. До 2012 року система охорони здоров'я була універсальною, та включала підтримку для нелегальних мігрантів. Хоча обмеження королівського указу стали регресивним кроком, подальші зусилля сфокусовані на поверненні інклюзивності.
Отже, підходи Іспанії до мігрантів підкреслюють прагнення до інклюзивності, закріплення основних прав та соціальну інтеграцію, яка задовольняє соціальні та економічні потреби країни.
Іспанія робить важливі кроки до інтеграції мігрантів, але виклики залишаються, особливо в сфері медицини та економіки.
Необхідно переосмислити міграційну політику Іспанії, адже існуючі реформи можуть призвести до економічного і соціального навантаження.
Іспанія реалізує важливі ініціативи для підтримки мігрантів, але потрібно продовжувати покращувати їхню соціальну інтеграцію.
Іспанія демонструє прагнення до інклюзивності, але для успішної інтеграції мігрантів потрібно подолати адміністративні бар’єри.