Українські державні установи останні роки стали об’єктом кіберзлодіїв, так само як і їхні грузинські колеги. Поки багато хто цікавиться, наскільки глибоке це вторгнення, варто відзначити, що значна кібершпигунська операція була проведена російськими розвідувальними службами проти грузинських державних установ між 2017 і 2020 роками. Операція, яку нібито виконали Головне розвідувальне управління (ГРУ) та Федеральна служба безпеки (ФСБ) Росії, викликає занепокоєння серед експертів з питань безпеки.
Протягом трьох років, ці агентства отримали доступ до внутрішніх систем ряду грузинських державних установ і великих організацій. Хоча стаття не надає точних подробиць щодо виду та обсягу зібраної інформації, вже сам факт вторгнення є значним порушенням національної безпеки Грузії. Це вкотре підкреслює напруженість і кібервійну між Росією та Грузією.
Важливо замислитися, до яких кроків можуть вдатися національні уряди для захисту своїх чутливих даних у майбутньому. Чи готові ми до подібних загроз, коли технології щодня вдосконалюються, а кіберпростір стає все більш уразливим місцем? Як можна використати досвід Грузії, щоб інші держави уникнули подібної долі?
З кожним новим випадком ми стаємо свідками того, як кібершпигунство стає інструментом впливу у міжнародних відносинах. Пора нам запитати себе: чи зможемо ми відстояти свій цифровий суверенітет в епоху, коли інформаційні технології стають зброєю легкої доступності?
Кіберзлодії справді створюють загрозу для національної безпеки. Україні та Грузії потрібні ефективні заходи захисту цифрових даних.