Стосунки між Україною та Словаччиною щодо транзиту російського газу стають дедалі заплутанішими й емоційно напруженими. Україна вирішила не продовжувати контракт на транзит російського газу після його завершення наприкінці 2024 року. Це рішення є частиною санкційної стратегії України, спрямованої на обмеження доходів Кремля від продажу газу, особливо в умовах триваючої війни.
Це рішення викликало потужну реакцію у Словацького прем'єр-міністра Роберта Фіцо. Він відкрито висловив незгоду з позицією України, стверджуючи, що це може призвести до енергетичної кризи в Словаччині, яка значною мірою залежить від російського газу. На думку Фіцо, такий крок є помилковим і може спричинити підвищення цін на газ та заподіяти економічну шкоду всьому Європейському Союзу.
Фіцо висунув ідею, що існують альтернативні шляхи підтримки маршрутів газопостачання. Україна, на його думку, могла б продовжити виступати транзитною країною для газу від інших постачальників, не лише Росії. Це дозволило б Словаччині та іншим країнам ЄС отримувати газ без залежності від російських поставок.
Фіцо також розкритикував Президента України Володимира Зеленського за загрозу економічним інтересам держав-членів ЄС шляхом блокування транзиту газу, ставлячи під сумнів право України на такий крок, враховуючи її статус асоційованого члена ЄС.
Прем'єр-міністр Словаччини планує відвідати Москву для обговорення цього питання з Президентом Росії Володимиром Путіним. Цей візит є відповіддю на можливе припинення транзиту російського газу через Україну, починаючи з 1 січня 2025 року, після завершення чинного п'ятирічного контракту.
Проте, така ініціатива Фіцо набула чималого резонансу всередині країни, піддаючись критиці з боку опозиції. Головний опонент Фіцо, лідер партії "Прогресивна Словаччина", заявив, що прем'єр-міністр стає "корисним ідіотом" для пропаганди Путіна, і на його думку, Фіцо слід переговорити з Україною, щоб вирішити цю проблему.
Крім газового питання, між Україною та Словаччиною існують й інші розбіжності, зокрема, словацька опозиція українському членству в НАТО та відмова підтримувати постачання зброї Україні для її захисту від Росії. У цьому контексті, Словаччина підтримує китайські та бразильські ініціативи щодо переговорів, які більше узгоджуються з російськими інтересами.
Цей конфлікт виділяє складну політичну та економічну динаміку, що стоїть на кону, загрожуючи геополітичній стабільності та викликаючи занепокоєння по обидва боки кордону.
Ситуація справді складна, адже енергетична залежність Словаччини від Росії може ускладнити стосунки з Україною.
Неправильно перекладати економічні інтереси на політичні рішення; Україна має право захищати свою безпеку.
Словацькій владі варто шукати конструктивні рішення, співпрацюючи з Україною, а не загострюючи конфлікти з Росією.
Необхідно знайти компроміс, щоб уникнути енергетичної кризи та зміцнити відносини між Україною і Словаччиною.
Розуміючи економічні інтереси, політичні рішення України варто ретельно балансувати, щоб не загострювати кризи.