Лавров згадує Трампа: сигнал Заходу

У своїй останній заяві міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров несподівано відзначив колишнього президента США Дональда Трампа. За його словами, саме Трамп був одним із небагатьох західних лідерів, які розуміли небезпеку вступу України до НАТО. Така заява прозвучала на Дипломатичному форумі в Анталії, де Лавров традиційно підняв тему причини війни в Україні, пояснюючи російську позицію щодо конфлікту саме прагненням НАТО залучити Україну у свої лави.

Складається цікаве враження, що Москва використовує публічну позицію Трампа, щоби підтвердити власний наратив і вчергове натякнути на глибокі розходження між американськими політиками. Чому Кремль вирішив саме зараз звернути увагу на колишнього президента США? І чи можна говорити що Росія прагне створити певний політичний розкол у Вашингтоні?

Лавров також вказав, що вирішення українського конфлікту буде можливим лише тоді, коли західні країни почнуть розуміти і враховувати комплексні проблеми, зокрема територіальні питання, які стали наріжним каменем конфлікту. Це стало своєрідним сигналом — мовляв, Росія готова вести переговори, але тільки на своїх умовах.

Разом з тим Лавров різко розкритикував політику євроатлантичної спільноти, звинувачуючи Францію, Німеччину та Британію у загостренні ситуації та підготовці нового конфлікту. Складається враження, що Кремль намагається перевести відповідальність на західні країни і виставити себе миротворцем, який нібито змушений відповідати на загрози ззовні.

Зокрема, Лавров звернув увагу на питання історичних кордонів України, вказавши, що навіть американські політики визнають, що вирішення територіальних суперечок є обов'язковим для тривалого миру. Чи може це означати, що Росія прагне застосувати дипломатичні важелі, аби змусити Київ та його партнерів піти на болісні компроміси?

Дипломатичний форум в Анталії цьогоріч мав символічну тему — «Відновлення дипломатії в роздробленому світі». Саме ця конференція, заснована президентом Туреччини, стала майданчиком для гучних заяв російської сторони щодо України. Чи означає це, що Кремль не проти використати міжнародні майданчики для легітимізації власної позиції та ідей?

Що далі чекати і чи можуть слова Лаврова поставить на порядок денний вимоги Росії перед партнерами України? Поки що завдань для дипломатії вистачає, і, схоже, Москва вирішила діяти активніше, користуючись будь-якою можливістю вплинути на порядок денний.