З 2003 року Україна та Російська Федерація офіційно визначили лінію державного кордону завдяки підписанню відповідного договору. Але все виявилося не таким однозначним, як здавалося. Договір, що визначив межі на суші, водах і в повітрі, хоча й набрав чинності в квітні 2004 року, стикався з серйозними перешкодами в реалізації через протидію з боку Росії.
Україна ретельно підготувала всі необхідні документи для ратифікації, що відбулося у квітні 2004 року, майже одночасно з Росією. Та після цього почали виникати складнощі з фактичним позначенням кордону на місцевості, які згодом затяглися на роки. У 2015 році український уряд ухвалив рішення розпочати односторонню демаркацію, щоб вирішити цю проблему.
Однак це ще не кінець історії конфліктів. У період між підписанням та ратифікацією договору Російська сторона розпочала будівництво дамби в Керченській протоці, яка була спрямована на Тузлу. Це збурило серйозні суперечки, які, за словами аналітиків, були спробою натиснути на Україну у питанні розмежування кордону в тих самих стратегічно важливих водах.
Через десять років після підписання договору відбулась іще одна спроба зміцнити правові рамки — у 2010 році був введений в дію Договір про демаркацію, та додався Договір про співпрацю в Азовському морі та Керченській протоці. Однак російська агресія, яка почалася в 2014 році і триває досі, суттєво ускладнила виконання умов цих угод, порушуючи міжнародні норми та принципи.
Цікава думка виникла нещодавно у голови Пентагону: щоб досягти миру, необхідно вести переговори з позиції сили. Цей підхід може бути критично важливим в сучасному контексті, де міжнародні переговори та силовий тиск грають суттєву роль.
Отже, хоча юридичні рамки для визначення українсько-російського кордону існують, виклики, з якими стикається Україна, такі ж серйозні, як і були на самому початку. Це історія не тільки про просторові межі, але й про стратегічні розрахунки, міжнародну дипломатію та силу волі.
Ця ситуація ілюструє складність міжнародних відносин та важливість дипломатії у вирішенні конфліктів.
Не можна виправдовувати агресію Росії, адже міжнародне право має переважати над силовою політикою у вирішенні конфліктів.
Ситуація з кордонами демонструє, як важливо забезпечувати стабільність і дотримання домовленостей в міжнародних відносинах.
Ця історія підкреслює, як важливо враховувати стратегічні інтереси у процесі міжнародної політики та переговорів.
Ця ситуація підкреслює важливість дипломаії та стратегії в сучасному світі, навіть в умовах конфлікту.