Нові шляхи безпеки України

Остання заява генсека НАТО Марка Рютте про те, що формальне членство України в Альянсі більше не стоїть на порядку денному, викликала жваві дискусії серед українців. Схоже, наш шлях у НАТО перетворився на довгий і звивистий маршрут, який, можливо, приведе до зовсім інших форм безпеки, ніж ми очікували.

Рютте наголосив, що вступ до НАТО жодним чином не був обумовлений потенційними мирними переговорами з Росією і прямо заявив, що Україна ніколи не отримувала офіційних обіцянок членства. Чи варто дивуватися? Після інтерв'ю Рютте стало зрозумілим, що єдиної думки серед західних союзників щодо українського майбутнього в Альянсі немає.

Цікаво, що сам президент Володимир Зеленський нещодавно заявив, що готовий навіть піти у відставку, якщо це допоможе Україні швидше вступити в НАТО та припинити війну. Такий несподіваний жест викликав значний резонанс і поставив питання про майбутні політичні рішення всередині нашої країни. Чи може такий крок стати сигналом для Заходу і зменшити напруженість у переговорах? Питання лишається відкритим.

Поряд з тим українські експерти пропонують шукати альтернативні шляхи забезпечення безпеки країни. Наприклад, політолог Віктор Небоженко вважає, що Україна може сформувати потужні військово-політичні союзи з Польщею та Румунією, які перебувають у складі НАТО. Крім того, можливим сценарієм є отримання Україною додаткової гарантії безпеки під ядерною парасолькою Великобританії, лідера із ядерним потенціалом.

Тим часом серед країн-членів НАТО тривають суперечки щодо української перспективи. Польський міністр оборони Владислав Косінський-Камиш вважає, що через позицію США перспективи України невеликі. У той же час представники Данії та Швеції відзначили свою підтримку, хоча зрозуміло: для членства потрібна згода всіх без винятку країн-членів Альянсу.

Натомість навіть за відсутності формальних перспектив вступу Україна активно рухається до практичного зближення з НАТО через адаптацію стандартів і спільні військові навчання. Цей підхід може стати для нас більш реальним шляхом зближення з Альянсом у короткій перспективі.

Ще один важливий аспект: НАТО закликає до поступової нормалізації відносин з Росією після завершення війни. Проте, за словами Рютте, така нормалізація можлива лише після того, як Росія продемонструє готовність до серйозних переговорів. А поки це не стало реальністю, міжнародна спільнота продовжить політику активного тиску на Кремль.

Отже, хоча членство України в НАТО офіційно не розглядається, це не означає втрату шансів на безпеку. Швидше навпаки: нам варто розглянути інші шляхи тісної співпраці зі західними партнерами та нові формати гарантування суверенітету й територіальної цілісності країни. Чи зможуть ці альянси дати Україні необхідну підтримку? Це питання треба поставити вже сьогодні, а відповідь залежить не лише від нас.