Паризька зустріч між президентом України Володимиром Зеленським, президентом Франції Еммануелем Макроном та новообраним президентом США Дональдом Трампом стала ключовим моментом в міжнародних зусиллях щодо врегулювання конфлікту між Україною та Росією. Ця зустріч викликала неабиякий інтерес, оскільки тривала лише 35 хвилин, але мала значний зміст. Без присутності радників, три лідери обговорювали необхідність негайного припинення вогню та початку переговорів між Україною та Росією.
Зеленський використав цю зустріч для того, щоб підкреслити необхідність гарантій безпеки для України в разі переговорного завершення війни. Зрозуміло, що просте припинення вогню без таких гарантій може виявитися недостатнім і ризикованим, враховуючи попередній досвід порушень з боку Росії. Трамп, проявивши дружелюбність та повагу, слухав своїх співрозмовників та пізніше неодноразово закликав до негайного припинення вогню та початку переговорів на своїх сторінках у соціальних мережах.
Макрон і Зеленський демонстрували єдність у своєму підході та уникали тиску на Трампа, натомість підкреслюючи критичну значимість підтримки США у військових зусиллях України. Позиція Кремля, висловлена речником Дмитром Пєсковим, протистояла цьому: переговори з Україною втратили актуальність, і повідомлення про потенційні контакти виглядали для нього як дезінформаційна кампанія.
Уподобально, Трамп зазначив, що Зеленський прагне укласти мирну угоду, тоді як Путін втратив війну, підкреслюючи великі втрати Росії. Він також заявив про свій намір призначити Кіта Келлога спеціальним представником для мирних переговорів, який має план щодо досягнення припинення вогню та врегулювання конфлікту через переговори.
Зеленський залишився задоволеним зустріччю, підкреслюючи нагальність завершення війни та необхідність міжнародної підтримки для забезпечення стійкого і справедливого миру. Він також надав особливу увагу енергетичній безпеці, враховуючи постійні атаки Росії на енергетичну інфраструктуру України.
Ця зустріч стала поштовхом для подальшого міжнародного співробітництва з метою досягнення міцного миру, а також підтвердила рух України у напрямку вступу до НАТО. Окрім цього, було відзначено важливість залучення Глобального Півдня у досягненні тривалого миру та необхідність змусити Росію дотримуватись міжнародних норм та Статуту ООН.
Зустріч лідерів важлива для забезпечення миру, але гарантії безпеки дають надію на стабільність в регіоні.
Невірно вважати, що зустріч змінить ситуацію – Росія навряд чи готова до конструктивного діалогу.
Співпраця між лідерами свідчить про серйозність намірів України, але без реальних гарантій мир може залишитися ілюзією.
Зустріч лідерів демонструє важливість міжнародної підтримки, проте реальні зміни потребують активних дій з обох сторін.