Переговори без України: ризики миру

Президент Дональд Трамп оголосив про наступний етап переговорів із Росією щодо припинення бойових дій в Україні. Ці зустрічі заплановані на 11-12 березня знову у столиці Саудівської Аравії, Ер-Ріяді, та мають стати продовженням попередніх розмов, які вже були проведені там.

Розмови між США та Росією відбувалися за участі держсекретаря США Марко Рубіо та міністра закордонних справ Росії Сергія Лаврова, які назвали ці переговори корисними для відновлення дипломатичних контактів. У центрі уваги опинилися і питання економічної співпраці двох країн, що може стати фактором покращення відносин у майбутньому. Проте важливою і болючою деталлю є те, що Україна не була представлена на цих переговорах, що викликало гостре незадоволення у Києві.

Президент України Володимир Зеленський публічно заявив, що його країна не визнаватиме результатів домовленостей, до яких її офіційних представників не залучали. Зеленський навіть відклав заплановану раніше поїздку до Саудівської Аравії, тим самим засвідчивши серйозність свого спротиву такому формату переговорів.

Попри це, США представили амбіційний план – повноцінне 30-денне припинення вогню, яке Україна вже підтримала, але для якого залишається потрібна згода Москви. Пропозиція є значно ширшою, ніж первісна українська ідея про припинення лише повітряних та морських операцій. Також Білий дім пообіцяв відновити постачання безпекової підтримки та обмін розвідувальними даними з Києвом.

Останні заяви Трампа спричинили додаткові непорозуміння: американський лідер розкритикував позицію України та дав зрозуміти, ніби до війни призвели дії Києва. Водночас він запевнив, що Москва щиро прагне миру, що суперечить оцінкам західних спецслужб, які попереджають про протилежні наміри Кремля. Після реакції громадськості Трамп був змушений частково змінити свою позицію та також визнав помилковість звинувачень у бік української влади.

Ще один ключовий момент – можливий саміт двох лідерів: Дональда Трампа та Володимира Путіна. Нині тривають активні приготування до цього заходу, і він може стати першою спробою подолати глобальну дипломатичну ізоляцію Росії після початку повномасштабної війни.

Саме тому країни Європи висловлюють хвилювання щодо цих переговорів, адже без прямої участі України такі домовленості можуть бути ризиковими та вигідними перш за все для Москви. Європейські столиці відверто побоюються, що нова хвиля перемовин може послабити позицію Києва та не призведе до реального припинення війни.

Можливий мир потребує складних компромісів, але ключове питання лишається відкритим – чи зможе Україна бути почутою та врахованою у процесах, що визначають її майбутнє? Чи ми стоїмо на порозі прориву чи нової великої дипломатичної кризи? Ці питання поки залишаються без відповіді, але вже найближчі тижні мають внести ясність.