Президент Володимир Зеленський відкрито говорить про свою готовність сісти за стіл переговорів з російським лідером Володимиром Путіним, навіть попри те, що вважає його ворогом. Цей крок Зеленський пояснює дуже щиро — якщо переговори дійсно зможуть припинити війну і врятувати тисячі життів, то це необхідно зробити.
Втім, український президент має виправдані перестороги, застерігаючи, що Путін намагається зовсім не миру, а перемир'я, котре дозволить РФ виграти час для перегрупування військ, послаблення санкційного тиску та подальших агресивних кроків. Зеленський прямо зазначає — переговори з Путіним несуть ризики, які можна мінімізувати, лише отримавши від західних партнерів чіткі гарантії безпеки для України. Без таких гарантій країні може загрожувати ще більша загроза у майбутньому.
До переговорного процесу активно приєдналися і США. Дональд Трамп провів уже кілька важливих телефонних розмов із обома сторонами — главами України та Росії — закликаючи до якнайшвидшого врегулювання конфлікту. Втім, чіткого мирного плану з конкретними кроками американська сторона ще не оприлюднювала, залишаючи багато питань відкритими.
Цікаво, що Путін публічно ставить під сумнів легітимність Зеленського, водночас сам український лідер вважає, що подібна заява свідчить лише про те, що Кремль боїться переговорів і не надто зацікавлений у мирі.
Тим часом просте і зрозуміле рішення у вигляді 30-денного припинення вогню досі перебуває під питанням. Україна погоджується на це за умови, якщо і Росія виконає аналогічні зобов’язання. Але Кремль, очевидно, чекає можливості пов’язати будь-яке короткочасне затишшя із ширшими політичними поступками, що Київ сприймає як черговий спосіб затягувати ситуацію.
На фоні таких суперечливих сигналів президент Зеленський закликає міжнародну спільноту не знімати тиск із Росії. Санкції та економічний тиск — важливі інструменти, щоб змусити агресора реально зупинити насильство.
Водночас серед європейських партнерів звучать різні голоси. Наприклад, угорський прем’єр Орбан вже заявив, що Росія рано чи пізно може знову стати частиною глобальної економіки та європейської енергосистеми, однак лише після досягнення справжнього миру.
Отже, переговорний процес проходить по-справжньому непросто. Хоча лідери висловлюють готовність розмовляти, все ще існують фундаментальні протиріччя. Залишається відкритим ключове питання — чи готова Росія вести перемовини заради стійкого миру чи лише використовуватиме переговори як прикриття для наступних агресивних дій? Від відповіді залежатимуть життя десятків тисяч людей та майбутнє безпеки у всій Європі.
Переговори з Путіним викликають багато питань. Чи дійсно це шлях до миру, чи лише ілюзія?
Переговори з Путіним дійсно ризиковані, але без них неможливо знайти шлях до припинення конфлікту.