6 грудня 2024 року відбулася важлива подія для відносин між Росією та Білоруссю. Президенти двох країн, Володимир Путін та Олександр Лукашенко, підписали новий договір про Союзну державу, який стосується гарантій безпеки. За цим договором, обидві країни тепер можуть використовувати всі доступні сили та засоби для взаємного захисту, включаючи російську тактичну ядерну зброю, розгорнуту в Білорусі у разі агресії проти неї.
У рамках цього договору Лукашенко запросив Росію надіслати до Білорусі ракети "Орешник". Особливий акцент робиться на тому, що білоруське військово-політичне керівництво буде визначати цілі для цих ракет. Хоча Росія погодилася розмістити ракети до середини 2025 року, управління цими системами залишиться за російськими військовими, що свідчить про бажання Москви зберегти контроль.
Цей крок викликає питання щодо білоруського суверенітету. Багато експертів вважають, що таким чином Кремль продовжує реалізовувати стратегію поступового усунення суверенності Білорусі й де-факто її анексії в рамках Союзної держави.
Військові операції Росії в Україні тривають. Російські сили проводять наступальні дії в різних районах, таких як Куп'янськ, Курахове, Торецьк, Покровськ і Вугледар. Попри певні успіхи, Росія не забезпечила контроль над усіма територіями, на яких вела операції. Зокрема, у районі Курахова російські війська щоденно здійснюють атаки, використовуючи бронетехніку, баггі та мотоцикли, і вже зайняли декілька населених пунктів.
Щодо ракет "Орешник", достеменно відомо, що вони базуються на російській моделі РС-26 Рубеж, яка не є новою технологією. Проте, їхнє потенційне застосування викликає побоювання, особливо з боку західних країн. Крім того, санкції Заходу починають впливати на якість російських дронів, що є ознакою негативного впливу на російський військово-промисловий комплекс.
Ще один небезпечний аспект цього конфлікту – це ситуація з українськими військовополоненими. Існують численні звіти про жорстокі дії російських військових по відношенню до полонених, що підриває міжнародні принципи гуманності.
Сьогоднішні події ще раз підкреслюють важливість стратегічних союзів в умовах військових конфліктів і те, як риторика може впливати на міжнародну підтримку конфлікту.
Цей договір підкреслює загрозу для регіональної безпеки і суверенітету Білорусі в умовах глобальних конфліктів.
Дійсно, укладений договір може сприяти стабільності в регіоні, а не загрозити суверенітету Білорусі.
Цей крок остаточно підтверджує, що Білорусь стала геополітичним клаптиком у стратегіях Росії.
Підписання цього договору свідчить про зміцнення військової залежності Білорусі від Росії в умовах зростаючих конфліктів.