Володимир Путін продовжує обґрунтовувати вторгнення Росії в Україну, це обґрунтування базується на кількох основних точках зору. На його думку, Україна та Захід не дотримувалися Мінських угод, які, як він стверджує, дали західним партнерам час підготувати Київ до можливих військових дій проти Росії. Він також вважає, що недотримання Україною цих угод стало причиною початку повномасштабного вторгнення в лютому 2022 року, водночас припускаючи, що це слід було зробити ще раніше. У своїх заявах Путін часто звертається до історичних паралелей, таких як Велика Вітчизняна війна, аби представити українців як неонацистів та русофобів, виправдовуючи свої дії концепцією "русского міра" для відновлення втрачених російських територій.
Переговори між Росією та Україною у 2022 році не змогли зупинити вторгнення через неприйнятні вимоги, що містилися у російському проекті договору обсягом у 17 сторінок. Серед них були обмеження на дальність українських ракет, скорочення армії та скасування законів, пов'язаних із мовою та національною ідентичністю. Українські перемовники вважали ці вимоги ультиматумом, а підписання такої угоди — загрозою для майбутньої агресії з боку Росії, що зрештою призвело до зриву перемовин.
Путін не припиняє акцентувати увагу на військовій могутності Росії. Власне, в інтерв'ю він погрожував новим ударом по Україні, згадуючи про використання ракети середньої дальності "Орешник", яку вперше запустили по Дніпру в листопаді 2023 року. Він з упевненістю говорить про успішне просування на фронті та обіцяє, що Росія витримає більше, ніж Україна та Захід.
Ці дії Путіна мали значні міжнародні наслідки. Вторгнення зміцнило прагнення України до вступу в НАТО, що суперечить початковим планам Путіна. Навпаки, Росія втратила свій вплив у відносинах з Україною на користь Заходу та НАТО. Західні партнери отримали рекомендації прискорити і посилити допомогу Україні для забезпечення поразки Росії у війні.
Таким чином, попри усі обґрунтування Путіна, вони вважаються багатьма лише завуальованою спробою прикрити справжні експансіоністські цілі. Провал перемовин та продовження військових дій підкреслюють складність та заплутаність цього конфлікту.
Такі дії Путіна лише поглиблюють конфлікт, віддаляючи можливість мирного вирішення ситуації між Україною та Росією.
Обґрунтування Путіна можуть вказувати на несправедливість, але мирне врегулювання все ще можливе через діалог і компроміс.
Дії Путіна свідчать про його бажання відновити вплив на регіон, ігноруючи реальні інтереси України та міжнародні зобов’язання.
Військові погрози Путіна лише підсилюють рішучість України боротися за суверенітет та підтримку з боку Заходу.