Російське втручання в Сирії: стратегія і наслідки

Російське втручання в Сирію розпочалось 30 вересня 2015 року, коли Рада Федерації РФ дозволила Президенту Володимиру Путіну використовувати Збройні сили за кордоном, зокрема в Сирії. Цей крок Росія виправдала проханням легітимного уряду Сирії на чолі з Президентом Башаром Асадом щодо підтримки у боротьбі з опозиційними і терористичними групами. Головна мета Росії полягала в допомозі сирійському уряду відновити контроль над територіями, підконтрольними опозиції, частину якої підтримують США та їхні союзники. Офіційні особи Росії стверджували, що операція спрямована на боротьбу з тероризмом, хоч і перші цілі втручання здебільшого стосувалися поміркованих опозиційних груп, а не ІДІЛ.

Втручання почалося з використанням російської авіації для підтримки сирійських сухопутних сил. До жовтня 2015 року Росія створила наземну присутність в Сирії, включаючи батальйон, оснащений реактивною артилерією і сучасними танками. Російські наземні війська брали участь у бойових операціях проти противників режиму Асада, підтримувані танками, артилерією та авіацією.

Історичні та стратегічні інтереси Росії в Сирії мають давнє коріння, що сягає радянської ери. Сирія є одним із ключових союзників Росії на Близькому Сході, і Росія тримає військові бази в Сирії, зокрема в Тартусі та Латак’ї. Ці бази, разом із значними газовими резервами в регіоні, відіграють важливу роль у стратегічних інтересах Росії.

Незважаючи на те, що в березні 2016 року Путін оголосив, що основні завдання військової операції виконано і значна частина російських сил буде виведена, російські військові бази в Сирії продовжують функціонувати. Останні заяви сирійських лідерів свідчать про бажання зберегти міцні відносини з Росією, підкреслюючи статус цієї країни як "другої найпотужнішої у світі" та визнаючи її "стратегічні інтереси" в Сирії. Нова влада в Сирії не має намірів шкодити цим відносинам, навіть якщо очікується, що Росія зрештою покине Сирію після років підтримки режиму Асада.

Конфлікт викликав значні гуманітарні кризи, зокрема переміщення сотень тисяч людей, особливо в провінціях Ідліб і Хама. У підсумку, російське втручання в Сирію має глибоко вкорінені історичні та стратегічні інтереси. Незважаючи на коливання рівня військової залученості, присутність Росії в Сирії залишається значущою. Сирійські лідери продовжують високо цінувати стосунки з Росією, підкреслюючи їхню важливість для стабільності та безпеки країни.