Напруга між США та Іраном досягла нової межі, після того як іранський президент Масуд Пезешкіан офіційно відмовився вести прямі переговори з адміністрацією Дональда Трампа щодо ядерної програми країни. У своєму виступі він підкреслив, що Іран відкритий до діалогу, але пряма розмова з Вашингтоном неможлива через втрату довіри після численних порушень обіцянок з боку Америки.
Це рішення стало відповіддю на лист президента США Трампа, де дипломатичним шляхом він запропонував переговори і водночас висунув жорсткий ультиматум. У разі відмови Іран мав "відчути удари, яких ще ніколи не бачив". Така риторика – яскраве свідчення напруженої атмосфери, що панує між двома державами на фоні зростання іранського ядерного потенціалу. Трамп не тільки погрожує військовими заходами, але і новими економічними санкціями, насамперед – вторинними тарифами, спрямованими на країни-імпортери іранської нафти.
На тлі цих погроз Іран вже почав готуватися до найгіршого. Його армія приведена у стан підвищеної боєготовності, підземні сховища балістичних ракет перебувають у режимі готовності завдати удару по американських військових об'єктах на Близькому Сході. Державні медіа акцентують увагу на таких цілях, як база США "Кемп Тандер Коув". Ці символічні, але небезпечні сигнали підкреслюють серйозність ситуації, коли один необережний крок може призвести до масштабних військових дій.
Економіка Ірану вже тривалий час страждає під дією жорстких санкцій США, що відобразилось на стрімкому рості інфляції та падаючому курсі ріала. Цікаво, що на останніх мітингах, присвячених Дню Кудса, традиційні гасла проти Америки майже не звучали – увага учасників перемістилася на Ізраїль. Це може свідчити як про тактичну зміну настроїв суспільства, так і про стратегічну переоцінку опонентів з боку офіційного Тегерана.
Не менш важливим є й історичний контекст сучасного протистояння двох держав. Іран досі пам'ятає загибель генерала Касема Сулеймані під час американського ракетного удару в 2020 році, що залишається болючою травмою та формує базис сучасних антагоністичних настроїв.
У свою чергу, США продовжують розгортання сил у регіоні. Кілька стратегічних бомбардувальників B-2 вже прибули на базу в Індійському океані, здатні завдати точкових ударів по захищених об'єктах. Це опосередковано говорить про готовність Вашингтону до рішучих дій у разі необхідності.
Іранська влада, попри початкові спроби президента Пезешкіана налагодити контакти із Заходом, різко змінила власну позицію. Тепер керівництво країни виступає єдиним фронтом, називаючи прямий діалог із Трампом "негідним і нерозумним", підтримуючи жорстку лінію керівника Ірану – аятолли Хаменеї.
Чи вдасться уникнути військового конфлікту? Як далеко готові зайти США у своїх погрозах? Відповіді на ці питання чекати недовго, адже напруження на Близькому Сході зростає кожного дня.
Ситуація між США та Іраном загострюється, і ризик військового конфлікту стає все вищим, що вселяє тривогу.
Вважаю, що риторика обох країн не призведе до війни, існує можливість дипломатичного вирішення конфлікту.
Напруга між США та Іраном продовжує зростати; діалог здається неприйнятним через втрачену довіру та жорсткі ультиматуми.
Ситуація на Близькому Сході стає критичною; збереження миру залежить від розумних рішень обох урядів.