На початку лютого 2024 року в Німеччині сталася трагедія, яка викликала шок як в Україні, так і за її межами. У Дюссельдорфі, 12 лютого, двоє молодих українських баскетболістів, 17-річний Володимир Єрмаков і 18-річний Артем Козаченко, були жорстоко атаковані з ножами. На жаль, Єрмаков загинув одразу, а Козаченко, намагаючись вижити в реанімації, помер через десять днів через сепсис і поліорганну недостатність.
8 місяців по тому, 12 серпня, в окружному суді у місті Ессен розпочався судовий процес над чотирма підлітками, обвинуваченими в цьому жахливому злочині. Підсудні, віком від 14 до 16 років, включали двох громадян Німеччини та двох громадян Сирії. Прокуратура стверджувала, що напад був мотивований ксенофобією, а планування криміналу почалося під час поїздки в автобусі з єдиною метою — напасти на українців.
Кожен із підсудних мав попередні конфлікти з законом. Один із них, 15-річний німець турецького походження на ім'я Мерт В., був замішаний у численних злочинах, включаючи крадіжки, наркопов'язані злочини та сексуальні домагання. Інший, 14-річний сирієць, мав кілька обвинувачень у крадіжках і грабежах. Ще один сирійський підсудний також здійснив грабежі та напади, а четвертий, 15-річний німець грецького походження Ілляс Г., був замішаний у грабежах та тілесних ушкодженнях.
3 грудня 2024 року регіональний суд у Ессені виніс вирок: двоє підсудних отримали по 10 років ув'язнення, тоді як інші двоє будуть позбавлені волі на 8,5 років. Під час судового процесу підсудні перепросили сім’ї загиблих, але це не зменшило відчуття втрати та несправедливості у серцях батьків.
Вбивство юних спортсменів викликало глибоке обурення як в Німеччині, так і на міжнародному рівні. Цей випадок ще раз підкреслив проблеми ксенофобії та злочинності серед неповнолітніх, спонукаючи до запровадження нових заходів, спрямованих на подолання насильства та усунення його причин. Обговорення цього випадку в ЗМІ і суспільстві змусило замислитися над важливістю толерантності і необхідністю дій проти злочинності.
Ця трагедія потрясла нас всіх. Необхідно боротися з ксенофобією та знайти шляхи до примирення у суспільстві.
Необхідно визнати, що проблема насильства серед підлітків не пов’язана виключно з ксенофобією; це складніше питання.
Цей випадок підтверджує, що насильство не має національності; ми повинні спільно шукати рішення для його подолання.
Ця трагічна подія вимагає глибшого аналізу причин насильства та культурної нетерпимості у суспільстві.