Україна прагне членства в НАТО

Тривала дискусія про членство України в НАТО не втрачає актуальності. Нещодавня заява Посла США при НАТО Джуліанни Сміт лише підтверджує нинішній стан справ: Альянс ще не готовий запросити Україну стати повноправним членом. Це може здатися прикрою новиною, враховуючи численні сподівання українського лідера Володимира Зеленського. Він неодноразово наголошував на необхідності членства в НАТО як важливого кроку для протидії російській агресії, особливо зважаючи на обмежені можливості України в плані озброєнь.

Чому ж НАТО поки що утримується? За словами Джуліанни Сміт, глибше залучення України в Альянс – це мета, до якої Сполучені Штати прагнуть. Водночас, реальність показує, що під час останнього літнього саміту у Вашингтоні Україна так і не отримала запрошення.

Однак не слід забувати про основоположний принцип оборони НАТО – статтю 5. Вона постулює, що напад на одного члена Альянсу є нападом на всіх, що викликає колективну відповідь. Цей принцип був вперше задіяний після терактів 11 вересня 2001 року, але його застосування може включати й інші форми загроз, такі як кібератаки та інші «гібридні» дії. Відповідь залежить від можливостей кожної країни-члена, і приймається вона колективно.

Останніми роками загроза від Росії не обмежується лише військовими діями. Окрім військового тиску, Росія використовує саботаж, дезінформацію та кібератаки, що спрямовані на дестабілізацію. Особливо уразливими є такі об'єкти критичної інфраструктури, як енергетичні мережі та Інтернет-кабелі. Ці питання постійно піднімають у НАТО, особливо країни Балтії та Норвегія.

Попри те, що членство України в НАТО поки лишається недоступним, колективна оборона під статтею 5 залишається ключовим елементом безпеки на тлі агресії з боку Росії та постійних гібридних загроз. Ці виклики лише підкреслюють необхідність співпраці і об’єднання зусиль як з боку НАТО, так і з боку України.