На нещодавній Мюнхенській конференції з безпеки пролунала промова від високопоставленого посадовця США, яка викликала серйозні занепокоєння у Європі. Згадувалося про витривалість європейської демократії та міграцію як ключову проблему безпеки. Дональд Трамп високо оцінив цю промову, особливо за акцент на свободі слова, навіть попри те, що його власні заяви щодо переговорів миру між Росією та Україною викликали тривогу у європейських лідерів.
Війна Росії проти України вже суттєво пошкодила архітектуру безпеки у Європі, змусивши збільшити оборонні витрати. Деякі країни досягають цілі в 2% витрат на оборону відповідно до стандартів НАТО, але цього недостатньо для задоволення потреб України. Ризик розширення військових дій Росії у межах НАТО залишається значним.
Євросоюз також стикається з внутрішніми викликами: зростання нелібералізму, поляризація та підкорення демократичних принципів. Крайні праві партії здобувають все більший вплив у деяких державах-членах ЄС, що відображається у виборах та формуванні урядів, зокрема у Франції, Німеччині та Австрії.
Економічна модель ЄС під загрозою. Сек'юритизація економічних взаємозалежностей і потенційні торгові війни можуть посилити структурні економічні слабкості ЄС. Це може змусити Європу переглянути свої відносини зі США, що сприятиме шляхові до більшої автономії.
Поняття стратегічної автономії є ключовим для ЄС. Воно охоплює не лише військову, але й економічну та технологічну стійкість, а також здатність діяти рішуче у нестабільному світі. ЄС має реформувати свої інституції, щоб краще реагувати на кризи та вирішувати питання, які ставлять під загрозу єдність і легітимність як внутрішньої, так і зовнішньої політики.
Окремої уваги потребують міграційні виклики. ЄС прагне управляти міграцією з дотриманням прав біженців, вносячи зміни до системи надання притулку. Це включає швидкі процедури ідентифікації, механізми солідарності між державами-членами та посилений контроль кордонів.
Отже, Європейський Союз стоїть перед багатогранною кризою, що включає зовнішні загрози з боку Росії, внутрішні виклики демократичного характеру, економічний тиск та питання міграції. Всі ці випробування вимагають від ЄС посилення стратегічної автономії і негайних реформ для забезпечення своєї згуртованості та легітимності.
ЄС дійсно стикається з численними викликами, але саме ці труднощі можуть сприяти зміцненню його стратегічної автономії.
Вважаю, що загрози Росії перебільшені, і ЄС має зосередитись на внутрішніх проблемах, а не на зовнішніх викликах.
Важливо, щоб ЄС не лише реагував на кризу, а й активно формував проактивні стратегії для стабільності та розвитку.
Кризи ЄС вимагають узгоджених дій та міжнародної солідарності, аби забезпечити стабільність і безпеку в регіоні.