Зміни російської стратегії в Сирії

Російська військова присутність у Сирії довгий час була важливою частиною геостратегічної гри Москви. Однак останні події свідчать про значні зміни в цій політиці, викликані переважно війною в Україні. Хоча ще в 2016 році Путін оголосив про початок виведення своїх військ із Сирії, на практиці це не означало повного відходу, адже ключові бази, такі як Хмеймім та Тартус, залишились під контролем Росії.

Сьогодні ситуація набагато складніша. Росія переміщує досвідчених солдатів із Сирії до України, щоб підсилити свої позиції у конфлікті, який для Москви очевидно став пріоритетом. На заміну їм у Сирії приходять менш досвідчені підрозділи, що суттєво змінює баланс сил у регіоні. Це, у свою чергу, відкриває можливості для Ірану, який активно заповнює порожнечу, залишену Росією, посилюючи свій вплив на сирійському політичному ландшафті.

Незважаючи на зменшення військової присутності, російська авіація продовжує завдавати ударів по опозиційних групах і терористичним організаціям, таким як ІДІЛ та Аль-Каїда. Також залишаються активними системи протиповітряної оборони, що засвідчує наміри Росії утримувати свої стратегічні позиції в Середземномор'ї.

Економічні труднощі, посилені санкціями та зниженням цін на нафту, значно впливають на можливості Москви підтримувати тривалу військову активність. Вихід з Сирії супроводжується усвідомленням, що Український конфлікт забирає більшу частину ресурсів та уваги Росії.

Незважаючи на очевидні виклики, Росія все ще розглядає присутність у Сирії як важливий компонент своєї зовнішньої політики та впливу на Близькому Сході. Проте, пріоритетом залишається мінімізація відволікань від Українського фронту, що вимагає від Москви чіткої стратегії і балансування своїх сил у різних регіонах світу.