Уявіть, що ви живете в невеликому містечку, оточеному зеленими полями і тихими ріками. Але замість полегшення війна змінює все. Сьогодні ми хочемо поділитися важливою історією з Куп’янська на Харківщині, історією про людей, які борються за безпеку своїх дітей.
В останні тижні з Куп’янської громади евакуюють дітей через загрозу з боку російських сил. З вересня по жовтень цього року було евакуйовано 234 дитини разом з їхніми родинами. І хоча ситуація здається поліпшуватися, 35 дітей все ще очікують на вивезення.
Евакуація зумовлена постійною присутністю війни поблизу кордонів населених пунктів. Уявіть собі жити всього на 4 кілометри від передової. При цьому знищені комунікації позбавляють людей світла, газу і води. Ті, хто лишається, змушені стикатись з щоденними небезпеками без базових зручностей.
Зараз оборонна рада Харківщини розширює зону обов’язкової евакуації, включаючи сім’ї з 29 населених пунктів Куп’янського району, а також з Боровської територіальної громади Ізюмського району. Складним видається рішення покинути свій дім, але мова йде про життя сотень.
Незважаючи на це, понад 6,300 мешканців залишаються в Куп’янську, з них більше ніж 300 — літні люди. Хоча вони підписали заяви про відмову від евакуації, місцева влада докладає всіх зусиль, щоб забезпечити їх безпеку.
Ця історія не лише про евакуацію. Вона про людську стійкість, про те, як спільноти об'єднуються в складні часи. Уявіть, як родинами, застряглими між страхом і надією, керують феррі, що працюють лише в одному напрямку — у напрямку безпеки.
Що змушує когось залишатись у цих умовах? Чи це страх перед втратою домівки, чи, можливо, надія на краще завтра? Ці питання залишаються риторичними, але одне відомо напевно: зима буде складною, якщо не вдасться забезпечити тепло, електрику і гуманітарну підтримку тим, хто залишився.
Настав час запитати себе, як ми можемо допомогти тим, хто опинився в такій ситуації. Адже, як би це банально не звучало, жодна дитина не повинна прокидатися вранці, боячись за власну безпеку.
Ця історія вражає! Важливо підтримувати людей у таких складних ситуаціях, щоб їхні діти були в безпеці.
Чому не говорять про людей, які не можуть або не хочуть евакуюватися? Їхній вибір також має значення.
Ця ситуація вимагає нашої уваги і дій. Ми повинні об’єднатися, щоб допомогти нужденним людям.
Важливо пам’ятати про тих, хто не може виїхати. Їхні потреби і страхи не повинні залишатися непоміченими.
Ця історія про мужність людей, які залишаються вдома. Ми повинні допомагати їм у цей важкий час!