Розповідь про російське вторгнення в Україну є однією з найсерйозніших розділів сучасної історії — вона містить у собі, з одного боку, плани та амбіції, а з іншого — героїзм, біль та незліченні втрати.
Усе почалося 24 лютого 2022 року, коли російський президент Володимир Путін оголосив про початок "спеціальної військової операції". Із цими словами розпочався повномасштабний наступ на Україну, донедавна мирну країну, переповнений військовими, морськими та повітряними ударами. Росіяни ставили перед собою мету блискавично захопити Київ, утім наштовхнулися на неочікуваний український опір. Особливо запеклі бої точилися довкола аеропорту у містечку Гостомель. На той час ми вже побачили жахіття, які російська армія лишила в передмістях, таких як Ірпінь та Буча. Проте, силу українців було недооцінено, і загарбникам довелося відступити.
Зазнавши невдачі у Києві, росіяни перемкнули увагу на схід та південь України. Почалося вторгнення у регіони, де вже роками тліли конфлікти — на Донбас. Оселилося нове зневажливе явище — "миротворці" з Росії почали активно діяти в так званих "народних республіках" Донеччини та Луганщини.
Небувалі масштаби та швидкість негативних міжнародних реакцій вразили. Більше 140 держав ООН засудили дії Росії, а країни Заходу, як-от Сполучені Штати та Європейський Союз, наклали потужні санкції та почали надавати своєрідну допомогу Україні — від гуманітарної до військової.
Попри труднощі на фронті та масові порушення прав мирного населення, Україна продовжувала боротися. До травня 2023 року бойові дії зосередилися на сході та півдні, з обопільними втратами та значними жертвами.
З початку вторгнення і до листопада 2023 року відбувалися значні зміни і в керівництві. На тлі воєнного затишшя між президентом Зеленським та генералом Залужним почалися терті, які завершилися заміною останнього на генерала Сирського. Ця зміна була дуже символічною — війна, що несе стільки страждань, потребувала нових стратегій.
Весь цей час лунали загрози з боку Росії про можливу ядерну ескалацію, що лише збільшувало напругу у світі. Але Україна, попри все, відвойовує своє, повертаючи під контроль кожен метр рідної землі. Історія продовжується, наша боротьба триває.
Ця війна показала відвагу українського народу та силу міжнародної солідарності у боротьбі за свободу.
Вважаю, що ситуація в Україні потребує більш об’єктивного аналізу, а не однобокої пропаганди про героїзм.
Важливо підтримувати Україну в цей складний час і зберігати пам’ять про жертви війни та їх героїзм.
Незважаючи на труднощі, Україна демонструє неймовірну силу духу в боротьбі за свою незалежність та територіальну цілісність.