У самому серці міста Нікополь, яке продовжує жити і боротися за мирне небо, вкотре пролунав артилерійський удар, здійснений російськими силами. Цей жовтневий день 2024 року став черговим випробуванням для жителів мирного міста.
Напад залишив за собою не лише руйнації, а й болісні рани. Серед постраждалих від шрапнелі опинились троє звичайних людей, чиї історії вже стали невід’ємною частиною нашої спільної пам’яті. Поранення отримав 36-річний чоловік, який того дня поспішав додому, несучи продукти для родини. Дві жінки, 60-ти та 78-ми років, також стали жертвами цього нищівного удару. Одна з них зараз перебуває в лікарні, де лікарі оцінюють її стан як середньої тяжкості. Лікарі борються за її відновлення, паралельно з відновленням самого міста.
Ці особисті трагедії створюють полотно хоробрості й стійкості, що притаманне всім, хто живе у постраждалих регіонах України. Історії цих людей – це не лише про травми, яких зазнав їхній фізичний стан, а й про справжню міцність духу. Адже кожен з них продовжує вірити у краще завтра, відбудову своїх домівок, відновлення звичного життя.
Такі трагедії засмучують і обурюють, але водночас надихають та спонукають до дій. Чи можемо ми собі уявити величезну силу цих людей, які, попри небезпеку, залишаються у рідних містах, допомагаючи одне одному, захищаючи свої домівки? Які історії розповідають їхні очі, що пам'ятають навіть дрібні деталі мирного життя? Звісно, цей біль не розділяє невидимих кордонів, а лише з’єднує нас усіх.
Ми маємо бути разом, підтримуючи одне одного словом, ділом і вірою у мир для нашої України. Подібні злочини не повинні залишатися без відповіді, вони повинні стати тим тяжким уроком, який навчить нас цінувати життя, кожен його момент, кожну зустріч з близькими і друзями.
Дуже сумно чути про ці трагедії, але сила духу людей вражає. Ми мусимо підтримувати одне одного!