У лютому 2014 року відбулася революція Гідності, яка стала каталізатором значних змін в Україні і стала початком військових дій на сході країни. Росія, скориставшись ситуацією, анексувала Крим. За допомогою спеціальних силовиків, без розпізнавальних знаків, була захоплена інфраструктура півострова, включаючи парламент, урядові будівлі, аеропорти та центри зв'язку.
Ці події викликали хвилю проросійських виступів у східних та південних регіонах України. У Донецьку та Луганську були проголошені «республіки», які не визнали ані Україна, ані будь-яка інша держава-член ООН. Росія активно підтримувала ці сепаратистські рухи, надаючи допомогу у вигляді добровольців, озброєння і регулярних військ. Конфлікти, що виникли внаслідок цього, були особливо запеклими. Один з найзначніших – це перша битва за аеропорт Донецька та збиття рейсу Malaysia Airlines MH17 у липні 2014 року.
З тих пір конфлікт швидко загострювався. ЄС та США запровадили санкції проти Росії, заморожуючи рахунки і обмежуючи поїздки російських офіційних осіб. Після декількох років перормінної напруженості, наприкінці 2021 року, Росія значно збільшила свої військові сили на кордоні з Україною.
24 лютого 2022 року Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Мета, за версією Путіна, полягала в демілітаризації та «денацифікації» України. Захід засудив ці дії як безпідставну агресію. Незважаючи на початкові плани Росії швидко захопити Київ, героїчний опір українців, на чолі з президентом Зеленським, змінив хід війни. Міжнародна спільнота відреагувала новими санкціями, а Генеральна Асамблея ООН значною більшістю голосів засудила вторгнення.
Ситуація неодноразово змінювалася, але конфлікт досі триває. Україна відвоювала понад половину захоплених територій, проте бої за стратегічні міста, такі як Бахмут, тривають. Попри використання Росією ядерних загроз як засобу стримування Заходу, жодних ескалацій з боку РФ не було.
Мотивацією для Росії залишається збереження впливу на пострадянському просторі, особливо в Україні. Для Путіна важливо, щоб Україна не стала прикладом демократії для росіян, що може загрожувати його режиму. Тому боротьба за незалежність та свободу України триває, адже це питання не лише геополітичне, але й екзистенційне.
Цей конфлікт показує, наскільки важливо боротися за нашу незалежність та гідність, незважаючи на труднощі.
Можливо, варто зосередитися на дипломатії, а не на продовженні війни, щоб уникнути нових жертв.
Важливо підтримувати Україну на міжнародній арені та підкреслювати загрозу агресивної політики Росії.
Конфлікт в Україні демонструє, як геополітичні амбіції можуть впливати на життя звичайних людей і держави.