Війна Росії проти України: Лють, відчай і незламність
Війна, що розпочалася 24 лютого 2022 року, змінила життя мільйонів українців і стала третьою, найгарячішою фазою російсько-української війни, що тягнеться від 2014 року. Ще наприкінці 2021-го Росія нарощувала свої військові сили вздовж кордону та в Білорусі, незважаючи на офіційні заперечення про плани вторгнення. Цей цинізм пролунав у світовій політиці як сигнал прийдешніх випробувань.
Розпалювання напруги: 21 лютого 2022 року Росія визнала окупаційні адміністрації так званих "ДНР" та "ЛНР", тим самим ще більше загостривши ситуацію і намагаючись започаткувати нову лінію фронту. А вже 24 лютого вночі президент Росії, Володимир Путін, оголосив про початок "спеціальної військової операції". Цей політично забарвлений евфемізм мав на меті "демілітаризацію та денацифікацію" України, та в середніх руках перетворився на знищення міст і життя мирних громадян.
Військові дії розгорнулися миттєво. Російські сили здійснили масовані ракетні удари по містах України, зокрема по Києву, Харкову, Львову, Дніпру. Наступ наземними військами йшов з різних напрямків, включно з окупованим Кримом та територією Білорусі, яка неозвучено підтримала агресію. Для багатьох стало шоком, коли натовп бронетехніки з'явився біля західних кордонів.
Україна віддячила світу своєю рішучістю. Президент Володимир Зеленський запровадив воєнний стан, поки населення зберігало порядок і благородство в умовах війни. Тим часом міжнародна спільнота прокинулася: 2 березня Генеральна Асамблея ООН засудила дії Росії, а Міжнародний суд в Гаазі 16 березня зажадав від Москви зупинити військові операції.
Заяви Путіна, що використовує незрозумілі звинувачення на адресу України—про ядерну зброю чи підконтрольність "неонацистів", лише підлили масла у вогонь наступу, що коштував життя тисячам. Його внутрішні виправдання, на жаль, досі знаходять свій відгук у російській аудиторії.
Незважаючи на відсутність швидкого захоплення Києва, російські війська перенесли вагу на Донбас, продовжуючи жити у ілюзії блискавичної війни. Міжнародні зусилля для примирення поки що стикаються з непоступливістю, а бомбардування Херсону, Кривого Рогу та інших міст триває. Втрата життя, руйнація і біль продовжують бути частиною цього незламного народу. Светить лише одна надія—мир, заради якого українці витримують будь-які бурі.
Цей текст прекрасно відображає трагедію та незламність українського народу в умовах війни. Слава Україні!