24 лютого 2022 року назавжди залишиться в історії України як момент, коли російська агресія перейшла нову межу, розпочавшись із масштабного вторгнення. Це вторгнення передували кількамісячні нарощування військової присутності Росії вздовж кордонів з Україною та Білоруссю, які, незважаючи на офіційні заперечення, розглядалися як підготовка до війни.
Лише за день до цього, 21 лютого, Кремль визнав так звані "ДНР" та "ЛНР", ще більше загостривши ситуацію. Наступного дня, о третій ночі за київським часом, Володимир Путін оголосив про початок "спеціальної військової операції", аргументуючи її необхідністю "демілітаризації та денацифікації" України. Цей крок супроводжувався масованими ракетними та авіаударами по українських містах, включно з Кієвом та Харковом.
Одразу ж після цього агресора розпочато наземний наступ з кількох напрямків: з Росії, Білорусі та Криму. З перших днів конфлікту українська влада на чолі з президентом Володимиром Зеленським оголосила воєнний стан та розірвала дипломатичні відносини з Росією. Український повітряний простір було закрито для цивільної авіації.
Міжнародна спільнота не залишилася осторонь: Генеральна асамблея ООН засудила дії Росії як акт агресії, а Міжнародний суд у Гаазі наказав Росії негайно припинити військові дії в Україні 16 березня 2022 року.
Конфлікт лише набирав обертів, з величезними втратами для російських військ. Вже до грудня 2024 року число втрачених російських солдатів сягнуло понад 768 тисяч. Не менш важливим є економічний вплив війни, оскільки зусилля для її підтримки стали чи не єдиним фактором, що утримує російську економіку від рецесії.
Попри все це, Путін продовжує стверджувати, що треба було почати раніше та бути краще підготовленими до наслідків. З його боку все більше натяків на те, що відхід американських військ з Афганістану став одним з факторів, що підштовхнули його до цього кроку.
Цей конфлікт – далеко не лише військовий. Це сторінка історії, що поєднала давні тертя, стратегічні рішення та непередбачувані наслідки. Це боротьба за незалежність і суверенітет, що має величезну ціну, як у людському, так і в економічному вимірі.
Цей конфлікт поклав початок новій епосі для України, ми маємо боротися за свою свободу і незалежність.
Цей конфлікт не має сенсу, ми повинні шукати дипломатичні рішення, а не продовжувати війни та втрати.
Війна в Україні розкрила справжні обличчя агресії, вимагаючи від нас єдності та стійкості в боротьбі за майбутнє.
Цей конфлікт став випробуванням для нашої нації, демонструючи силу духу та непохитність українського народу.