Із завершенням аварійно-відновлювальних робіт у Святошинському районі Києва 26 квітня 2025 року, українці знову зіткнулися з наслідками російських ракетних ударів, які нагадують про моментальні та руйнівні наслідки війни. Це ще один гіркий епізод у циклі насильства, який торкнувся нашої держави.
Безпосередньо тієї ночі 24 квітня російські сили здійснили масову ракетно-дронову атаку на столицю. Святошинський район постраждав найбільше, адже саме тут ракетний удар припав на житловий будинок, перетворивши спокійний житловий квартал у зону руйнування. Це був не просто напад на інфраструктуру, а на серця та душі громадян, що відчули на собі жахи війни у власних домівках.
Одразу після атаки почалися пошуково-рятувальні операції. Незважаючи на зусилля рятувальників, від яких пахне справжньою самопожертвою, до кінця того ж дня ці роботи були завершені. Проте, жахливі статистики підтвердили — загинуло 12 людей, ще 87 отримали поранення. Це втрата, яку не може компенсувати жодна кількість допомоги або підтримки, але яка згуртує містян у єдиній скорботі.
Після завершення пошукових робіт, увага була перенесена на аварійно-відновлювальні роботи, які розпочалися одразу ж на місці трагедії. 73 фахівця ДСНС і 25 одиниць техніки спрацювали, щоб очистити тисячі кубометрів уламків. До 26 квітня було вже вилучено та вивезено близько 2300 кубічних метрів будівельного сміття. Цей процес, хоча і технічний, несе в собі відчайдушні зусилля повернути життя до норми у контексті руйнувань.
25 квітня було оголошено днем жалоби у Києві. Це символічний жест пам'яті про втрачених людей, який містяни розділили у скорботі, але й у стійкості — з цією ж стійкістю ми продовжуємо боротися за своє майбутнє. Закликаємо кожного не лишатися байдужими до трагедій, що накреслюють нашу історію. Пам'ятаючи про загиблих, ми вшановуємо їх пам'ять, але й зобов'язуємося працювати над тим, щоб такі моменти більше не повторювалися.
Сьогодні як ніколи важливо підтримувати одне одного і бути обізнаними про події, які відбуваються навколо нас. Залишаймося єдиними і сильними перед обличчям будь-яких викликів.
Важливо пам’ятати про втрачених і підтримувати одне одного у ці складні часи. Сила у єдності!
Чи справді ця трагедія викликана лише військовими діями? Чи є також внутрішні проблеми, які потрібно вирішувати?
Ця трагедія вчергове підтверджує, як важливо захищати наші домівки та підтримувати одне одного в горі.
Нехай пам’ять про загиблих стане для нас потужним стимулом до змін і прагнення до миру.