У останні тижні напруженість між Україною та Словаччиною зросла через рішення України припинити транзит російського газу після 2024 року. Президент України Володимир Зеленський заявив, що країна не продовжуватиме контракт з "Газпромом" і не підтримуватиме транспортування російського газу навіть під виглядом азербайджанського. Ця позиція, на думку української сторони, є стратегічною та виправданою, враховуючи поточну політичну ситуацію та намагання знизити енергетичну залежність від російських ресурсів.
Однак, реакція на таке рішення виявилася гострою з боку Словаччини. Прем'єр-міністр Роберт Фіцо різко розкритикував Україну, назвавши її крок "надзвичайно дорогим і порожнім політичним жестом". За словами Фіцо, Словаччина втратить близько півмільярда євро у вигляді транзитних зборів, а Україна – майже мільярд. З огляду на це, він наполягає, що ця дія не карає Росію так, як передбачалося, оскільки російська сторона втратить лише 2,5 мільярда євро.
Економічні наслідки такого рішення не забарилися. Фіцо відмітив, що окрім втрат у вигляді зборів, Словаччина може зіткнутися з короткостроковим зростанням цін на газ. Він вважає, що Україна постійно претендує на допомогу у складних ситуаціях, як, наприклад, при загрозі зимових холодів, але не враховує інтереси партнерських держав, зокрема Словаччини.
Фіцо також не стеснявся висловити загрози щодо потенційних заходів у відповідь. В разі припинення газового транзиту з 1 січня 2025 року, Словаччина може зупинити постачання електроенергії до України. Водночас, Фіцо запропонував використати Словаччину як платформу для переговорів між Україною та Росією, критикуючи Зеленського за те, що, на його думку, він "тягне країну у катастрофу", маючи на увазі вигоду для США від скорочення залежності ЄС від російського газу.
Зі свого боку, Зеленський обвинуватив Фіцо у тому, що його заяви є частиною плану, натхненного Путіним, щоб розкрити другий енергетичний фронт проти України. Він впевнений в тому, що погрози не зупинять імпорт електроенергії в Україну і розцінює поведінку Фіцо як шантаж, ймовірно організований Росією.
Цей конфлікт може мати далекосяжні наслідки, затягуючи Європу в новий етап енергетичних і дипломатичних протистоянь, що можливо не обмежуються лише питанням газопостачання.
Цей конфлікт тільки поглиблює розбіжності між країнами та створює нові виклики для європейської енергетичної безпеки.
Позиція України виправдана, адже вона прагне зменшити залежність від російських ресурсів і забезпечити власну безпеку.
Рішення України може відобразити її рішучість, але це призведе до нових економічних труднощів для сусідніх держав.
Конфлікт між Україною та Словаччиною підкреслює складність енергетичних відносин у Європі та їхні політичні наслідки.