Січневий вечір 2024 року в Миколаєві виявився не таким спокійним, як очікували містяни. Небо пронизали вибухи – це на місто напали ворожі дрони, звані в народі "шахеди", які залишили по собі випалений дах багатоповерхівки. Місцеві жителі, які ще хвилину тому могли собі уявити запах свіжозвареної кави вдома, боротьбу із звичайними зимовими зливами, раптом зіткнулися з лицем війни.
Як виявилося, пожежа на даху стала прямим наслідком цього атаки. Коли на місце прибули пожежники, небо вже зловісно розвіювало язики полум’я, які поглинали кутові апартаменти. Коханий виколотий кіт, якого хазяйка вже навряд чи знайде поніжитися на підвіконні, в цей час міг бути єдиним, хто з цікавістю спостерігав збоку за діяльністю вогнеборців.
Голова обласної військової адміністрації Віталій Кім, високий і зосереджений, як завжди, повідомив про вибухи й пожежу, але кількість постраждалих і подробиці про інші руйнування наразі залишаються під завісою. Місто ще не встигло остаточно видихнути від предидніх атак, і теплі слова підтримки жителі воліють залишити у бік, бо такі реалії вже стали звичними у цьому кутку України, де безпека – це пропонування від сили в черговому ранковому огляді, а не щось, що було би надійним.
Так, Миколаїв щоразу стає свідком нових напруг, тому мешканці вже навчилися турбуватися про безпеку рідних людських осель й проводжати погляд, який останнім притулок знаходить у небокраї, де тіні дронів раптово змінюються у вигадливі силуети соняшних променів.
Дійсно, страшні реалії війни, але ми повинні триматися разом і підтримувати одне одного у такі часи.
Не можна забувати про позитивні зміни у соціальному житті, які теж відбуваються, незважаючи на війну.
На жаль, війна забрала в людей мир та спокій, але ми маємо залишатися сильними і не втрачати надію.
Ці вибухи нагадують про жахи війни, але незламний дух людей надихає на надію та відновлення.