24 лютого 2022 року стало однією з найбільш трагічних дат в історії сучасної України. Тоді, під покровом ночі, президент Росії Володимир Путін оголосив про початок так званої "спеціальної військової операції", яка стала початком нового етапу російсько-української війни. Задекларовані цілі цієї операції — "демілітаризація та денацифікація" України — звучали жахливо для мирних українців, які прокинулися від звуків ракетних атак.
З листопада 2021 року, навіть за запереченням Москви, біля кордонів з Україною з'являлись свідчення значного нарощення російських військових сил. 21 лютого 2022 року Росія офіційно визнала самопроголошені Донецьку та Луганську республіки, що стало ще одним сигналом для підготовки широкомасштабної агресії. На світанку 24 лютого вибухи стали лунати над багатьма українськими містами — від Києва до Харкова, від Чернігова до Сум, російські сили почали вторгнення з різних напрямків.
На той час президент України Володимир Зеленський оголосив про введення воєнного стану, а українське небо було закрите для цивільної авіації. Російські військові вже захопили деякі стратегічні об'єкти на півдні країни, такі як острів Зміїний, Нова Каховка, і підходили ближче до ключових міст, таких як Херсон і Мелітополь. Однак, українська армія виявила значну витримку, протидіючи окупантам, особливо поблизу таких міст як Конотоп і Чернігів.
На міжнародному рівні надійшла хвиля засуджень дій Росії, проте президент Зеленський гостро критикував західних союзників за зволікання з введенням санкцій. Він закликав українців чинити опір і виступив із закликами до переговорів з Росією. Але риторика Путіна, який часом демонстрував готовність до діалогу, супроводжувалась закликами до зміщення українського уряду.
Війна, яка розпочалася так різко і жорстоко, продовжується до 2025 року в безперервному військовому протистоянні, в основному зосередженому на територіях Донбасу і півдня України. Попри багато спроб знайти дипломатичне врегулювання, обидві сторони залишаються при своїх позиціях, в той час як світ продовжує обговорювати шляхи до справжнього миру.
У цьому контексті постійна невизначеність і тривалість конфлікту вимагають рішучості та злагодженості дій від світових лідерів. Зеленський постійно наголошує на необхідності глобальних зусиль, щоб змусити Росію до справжніх переговорів про мир, стверджуючи, що світ має використати всі доступні можливості для закінчення війни, якій не повинно бути місця у ХХІ столітті.
Війна в Україні показала, наскільки важливо єднатися та підтримувати один одного в труднощах. Санкції мають діяти швидше!
Тривалість конфлікту свідчить про безглуздість обох сторін — мир можливий лише через компроміси та діалог.
Важливо, щоб світ відреагував рішуче і ефективно, адже страждання українців тривають занадто довго.
Необхідно продовжувати міжнародний тиск на Росію, щоб забезпечити реальний прогрес у мирних переговорах.