Останнім часом Україна досягла значної успіху в поверненні на батьківщину тіл 757 загиблих військових, які полягли на різних ділянках фронту у протистоянні з російськими силами. Цей крок став можливий завдяки зусиллям Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, Генерального штабу Збройних Сил України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ, Офісу омбудсмана з прав людини, секретаріату уповноваженого з питань зниклих безвісти за особливих обставин, Державної служби з надзвичайних ситуацій, а також за підтримки Міжнародного комітету Червоного Хреста.
Повернення тіл стало можливистю для родичів цих героїв нарешті провести їх в останню путь. Важко уявити біль та відчай тих матерів, які лише нещодавно дізналися про долю своїх синів, що пішли захищати свою країну. У цьому зв’язку важливою є робота, яка ведеться не лише заради повернення тіл, але й заради їх ідентифікації. Правоохоронні органи та судмедексперти працюють над встановленням особи кожного з загиблих, що є необхідною процедурою.
З різних напрямків було повернуто 451 тіло з Донеччини, 71 – з Бахмута, 51 – з Вугледара, 13 – з Луганської області, 137 – з Запорізької області. Крім того, 34 тіла було повернуто з моргів у Росії. Цікаво, що раніше, 8 листопада 2024 року, було також репатрійовано 563 загиблих військових. Це говорить про системний підхід української влади до цього питання.
За словами президента Володимира Зеленського, з моменту повномасштабного вторгнення загинуло понад 31 тисячу українських військовослужбовців. Ці цифри лише підсилюють розуміння того, наскільки масштабними є втрати України. Важко осягнути цей рівень жертв, які українці приносять заради свободи своєї країни.
Зусилля щодо повернення тіл являють собою не лише гуманітарну необхідність, але й нагадування усьому світу про важливість пам'яті та шанування тих, хто віддав своє життя за свою країну. Цей процес, хоча й пов'язаний з великим болем, має на меті повернення справедливості та честь нашим героям. Читачів закликає дати відгук: як ми можемо ще підтримати ці зусилля та пам'ять, що робить нас справжньо невразливими?


Це надзвичайно важливий процес! Пам’ять про героїв має залишитися в серцях кожного українця.
Чи варто зосереджуватись на поверненні тіл, коли багато живих солдатів потребують допомоги та порятунку?
Цей процес дуже важливий для родичів загиблих. Вшанування пам’яті героїв набуває нового значення в нашому житті.
Цей крок є важливим не лише для сімей, але й для всього суспільства. Пам’ять про тих, хто загинув, повинна жити.